Була в мене сусідка, баба Валя, життя її склалося так, що хоч книгу пиши. Від першого шлюбу у баби Валі було двоє синів. Коли їй було 30,перший чоловік розбився на мотоциклі. Коли хлопцям було по 8 та 10 років баба Валя познайомилася зі своїм другим чоловіком. Молодий вдівець сам виховував свого сина. Зустрічалися вони десь рік, а потім взяли та й з’їхалися.
Баба Валя добре ставилася до пасинка, проте відчувалася материнська любов до рідних синів. Рідні сини ходили й на плавання, й на футбол, і на музичних інструментах грали. Натомість пасинок, звали його Коля, відвідував тільки художню школу, дуже вже любив малювати.
Минуло 20 років. Другий чоловік баби Валі теж помер. Двоє рідних синів створили вже свої сім’ї, переїхали до інших міст. Коля теж одружився, проте вирішив жити в селі, його більше тягнуло до природи. Старенькій бабці вже було важко й вона хотіла переїхати до одного зі своїх синів. Подзвонивши старшому почула відмову «Мам, ну ми з Наталею живемо в однокімнатній квартирі. Куди тут?». Подзвонила молодшому сину й теж почула відмову. Бабусі не залишалося нічого як подзвонити своєму пасинку. На її подив, Коля погодився забрати бабцю до себе. В нього була стара хатина, жінка та двоє дітей, проте чоловік всі ці роки добре ставився до бабці й пошкодував стареньку.
Як потім виявилося, у баби Валі був свій план. Вона вирішила, хто її прийме, тому й дістануться кошти з проданої квартири, інші ж сини залишаться ні з чим. Так і сталося, за місяць моя сусідка продала квартиру й переїхала до Колі в село. Інші ж сини залишилися без копійки від рідної матері.
На кошти отримані за квартиру Коля придбав по сусідству земельну ділянку та звів будинок. Своїми руками з рідними синами. Звичайно ж, знайшовся там куточок і для баби Валі. Так пенсіонерка зустріла свою старість з пасинком та його сім’єю, які стали для неї рідними.
