Бабуся попросила гривню на хліб, а я їй дала 400 грн, але мені стала цікаво на що вона їх витратити

babusia-poprosyla-hryvniu-na-khlib-a-ia-ij-dala-400-hrn-tsikavo-iak-vona-ikh-vytratyla123423141234

Минулого тижня я вирішила закупити продукти на тиждень і відправилася у ближній супермаркет. Біля нього сиділа старенька бабуся, в подертому одязі та зі сльозами на очах. Вона просила гроші аби купити хоча б хліб. Зазвичай, я не даю нікому грошей, бо всі навколо тільки і говорять про шахраїв та мені стало шкода цю стареньку. Вона була не така, як всі. Я побачила сором у її очах. Моє серце йокнуло і я витягнула 400 гривень . Я помітила, що бабуся щиро вдячна мені, але водночас мені стало цікаво, а чи не актриса це? 

Купивши в супермаркеті все необхідне, я вийшовши з нього, побачила, що старенька кудись зібралася. Я вирішила простежити за нею. Спершу бабуся зайшла в невелику крамничку, пробула там десь півгодини, а потім зайшла у двір і зупинилася біля стареньких дверей, це виявився сарай. Старенька зайшла туди.Набравшись сміливості, я зайшла за нею. Невідомо, що у цієї старенької жінки у голові. Я була вражена тим, що побачила всередині. Там, на прогнивший підлозі, стояв старий-старий диван, а на ньому протертий плед, який пережив багато чого. Бабуся сіла на цей диван, а на стіл, що стояв поруч поставила молоко і хліб, куплені в магазині.

Вона злякалася, коли побачила мене у своєму житлі. Я одразу пояснила їй, що прослідкувала за нею, бо подумала, що вона шахрайка, адже її одяг виглядав саме так.Вислухавши мене, жінка розповіла свою історію . ЇЇ звати Катерина Іванівна, в неї нема ні сім’ї, ні близьких родичів. Колись вона мешкала у невеликій квартирі, яку отримала ще у радянські часи. На жаль, її донька та чоловік загинули, а сама вона потрапила на гачок шахраїв, які відібрали у неї квартиру. У стренької залишився лише цей сарай, в якому вона живе більше двох тижнів. Вона навіть не має, де попрати речі, тому просить гроші на вулиці, а потім витрачає їх лазню, де і може попрати одяг. 

Наступила осінь і на вулиці щоразу стає холодніше. Катерину Іванівну охоплює страх – замерзнути заживо. Мені до сліз стало шкода стареньку і я не роздумуючи вирішила їй допомогти. Я їй віддала свій пакет з продуктами, а прийшовши додому, я у соціальних мережах зробила пост про цю жінку. Розповіла історію її життя та в яке скрутне становище вона потрапила. Закликала небайдужих допомогти врятувати життя Катерини Іванівни. Наступного дня мені написав мій друг дитинства і запропонував старенькій пожити у нього на дачі. Вона була надзвичайно рада, не знала, як нам дякувати. Ми одразу відвезли її на дачу.  Але вона не зможе залишитися там назавжди, тому ми продовжили шукали вихід з цієї ситуації. 

Пройшов майже місяць. Мені в соцмережі написала одна жінка похилого віку з пропозицію – нехай Катерина Іванівна переїжджає жити до неї, як співмешканка. Так як, вона жила одна, їй не вистачало спілкування, тому вона запропонувала аби Катерина Іванівна жила у неї безкоштовно. Зараз старенькі живуть разом, вони подружилися, а ми з другом частенько приходимо до них в гості, привозим продукти та бесідуємо за чашкою чаю. На даний час, у нашій країні є дуже багато самотніх людей, яких нахабно обманули лиходії або просто вигнали родичі. Не будьте байдужими, не проходьте мимо та завжди допомагайте таким людям!

Оцените статью
Бабуся попросила гривню на хліб, а я їй дала 400 грн, але мені стала цікаво на що вона їх витратити