Бабуся дивилася на жінку і мовчала. А де ж тоді котик, куди забіг? Жінка почала розповідати чому він утік від неї

Одинока бабуся сиділа біля свого будинку. Поруч із нею крутилася її кішка Пушинка. Пухнаста, біла з чорними плямами. Виглядала вона королевою. Поруч із мамою кішкою крутилося маленьке кошенятко. Бабуся Параска дивилася на це диво і думала, кому віддати маленького. В бабусі правило, віддавати тільки в хороші руки. А він неначе розумів її думки, ще більше терся біля ніг.

Якось заглянув до Параски дід Матвій. Поговорили, бабуся запропонувала йому взяти котика. Буде забава і мишок ловитиме. Дід погодився. Забрав кошеня. Бабуся Параска радіє, знову знайшла кошеняті гарну оселю. Минув тиждень. Одного ранку бабуся вийшла з будинку, на ґанку сиділо кошеня. Не пожилось йому, мабуть, щось не сподобалося, подумала і не стала повертати його дідові. Запропонувала котика ще одній добре знайомій жінці. Та довго думала, нарешті погодилася. Через день прийшла забрати котика до себе. Минув тиждень, місяць. Котик не повернувся. Бабуся Параска радіє, нарешті знайшовся будинок для її котика.

Одного разу зустріла ту жінку. Вона почала розпитувати, як там котик? Бабуся дивилася на жінку і мовчала. А де ж тоді котик, куди забіг? Жінка почала розповідати чому він утік від неї. Тиждень прожив. Все добре. Одного разу вона залишила на столі м’ясо. Коли зайшла знову в будинок, м’ясо недоїдене лежало на підлозі. Жінка випхала його з будинку, накричала. Від тих пір не бачила. Шукала довго, але не повернувся.

Дома бабуся Параска шукала по всьому двору. По сусідству живе молода пара. Бабуся пішла до них запитати, чи не бачили котика. Коли зайшла до них на подвір’я, на порозі сидів котик. Він був красивий пухнастий з чорними плямами. Точнісінько як у її Пушинки. Назустріч вийшла Оксана, дівчина яка живе в тому будинку. Вона розповіла, що котик до них приблудився одного дощового дня. Був увесь мокрий, засмоктаний. Женя, син Оксани, почав слізно просити маму залишити котика в них. Як відмовиш своєму сину. Котик залишився. Женя назвав його Жориком, через те, що він три дні поїдав усе, що йому поставлять. Наразі Жорик повноправний господар на подвір’ї. Недавно зловив першу мишку, довго бавився нею. Женя не засне, коли поруч немає Жорика.

Бабуся Параска додому йшла задоволена. Нарешті котик знайшов свій дім. В середині щось трошки шкрябало, що кошеня образилося на бабусю, і більше до неї не повернулося. Тварини як люди, відчувають, коли до них ставляться добре, думала бабуся.

Оцените статью
Бабуся дивилася на жінку і мовчала. А де ж тоді котик, куди забіг? Жінка почала розповідати чому він утік від неї