Ми живемо в приватному секторі. Оскільки працюємо позмінно, то часто вночі люблю прогулятися вулицею Мені це зовсім нестрашно, бо беру завжди з собою дога. Він вірний мій охоронець.
Так було і цього разу. Після першої ночі, як правило, вулиця цілком безлюдна. Тому я не тримаю собаку на прив’язі. Він йде поряд зі мною або заходить в кущі, щоб справити свої потреби.
На перехожих собака не кидається. Він добре натренований. Чоловік присвятив йому чимало часу, щоб навчити нашого друга «псячої» грамотності.
І ось несподівано переді мною постали два молодики сумнівної зовнішності. У цей час мій собака саме відлучився в кущі.
-От яка красотка нам до рук пливе! Я перший! – дихнув в обличчя перегаром і простягнув руку до грудей.
-Бас! – гукнула я.
-Що вона сказала? – хихикнув другий сумнівний тип. Але відповіді він уже не почув.
Саме в цей час вискочив з кущів дог і миттю повалив нападника на землю, міцно вчепившись зубами в його одежу.
Другий тип рвонув навтеки. Я не стала його зупиняти. Для доказу достатньо одного його «друга». Миттю набрала номер поліції. Назвала адресу.
За десять хвилин біля нас зупинилася чергова машина поліцейських. Я розповіла, як мене схопив цей невизначений тип за груди і як він хизувався, що буде у мене першим. Він не знав, що поряд зі мною гуляє мій вірний друг. Ось нашийник у мене в руках.
Поліціянт запротоколював весь інцидент. Я поставила підпис. Правда, попередив, що мені, вочевидь, також доведеться відповісти, чому гуляла з собакою без повідка.
-Гаразд! – погодилася я. – І дякую, що не заставили мене довго чекати.
Повернулася додому. Чоловік уже спав. Я не стала його будити. Дала ласий шматок Басу, що врятував мене від цих неприємних типів і лягла спати.
