Олександру Васильовичу шістдесят шість років, він живе із своєю дочкою і онуком. Олена добре заробляє і могла би забезпечувати батька, а просить його вийти на роботу.
Коли чоловік досяг пенсійного віку, то вирішив не працювати і жити на пенсійні виплати. Йому пропонували працювати сторожем на будівництві, але чоловік відмовився. Дочка не розуміла він чому він не хоче отримати додаткові гроші, адже пенсія дуже мала і ледве її на продукти для нього вистачає.
Коли батько перестав ходити на роботу, то вдома почались сварки. Йому не подобалося, як дівчина помила посуд, де поставила каструлі. Дратував шум вдома і не подобалось, як внук голосно розмовляє. Його дратувало все, що відбувалося навколо і він зразу про це говорив доньці.
Почались постійні сварки на побутову тематику. Олені було шкода батька, який просто не мав чим зайнятися і тому придумував проблеми на рівному місті, але терпіти постійні претензії вона не хотіла.
Вони жили у двокімнатній квартирі, тому жінка запропонувала продати квартиру і на гроші від продажу купити дві однокімнатні квартири. Але батько не погоджувався, бо казав, що грошей не буде достатньо, щоб купити дві квартири. Кредит жінка не хотіла брати у банку, вона боялась що не зможе вчасно віддати його.
Олександр Васильович не мав ні друзів, ні якогось хобі. Він постійно сидів вдома і дивився телевізор, а якщо хтось з рідних проходив повз нього, то він кричав і вимагав тиші.
– Не ходіть тут, я новини дивлюсь. А ви мене відволікаєте! Дайте спокійно посидіти!
Дочка з сином змушені були навшпиньки ходити, щоб не провокувати скандалу. Онук не витримував і тікав з дому до друзів, щоб не слухати постійних сварок дорослих.
Брат чоловіка також на пенсії, але він працює. У вільний час зустрічається з друзями і грає шахи. Осінню і літом у Карпати по гриби їздить. Спортом займається: в четвер на плавання ходить, а в суботу завжди ранішні пробіжки в парку.
Олена просила батька взяти приклад з брата: знайти роботу, щоб у нього заняття якесь було, або хоча б хай би з друзями зустрічався чи з братом. А він вперто сидів вдома і нічого не робив.
Але одного дня Олександр пішов кудись, а через дві години щасливий повернувся додому. Виявилося, він знайшов роботу за містом на агрофірмі, де він мав доглядати за розсадою. Він розповів, що завжди хотів вирощувати овочі, але не мав дачі, а зараз буде з задоволенням працювати.
Чоловік щасливий, зранку збирається на роботу і з понеділка по п’ятницю працює. Навіть, на балконі у себе вдома почав вирощувати огірки, помідори і різні сорти квітів.
– Подивись, яка краса, яке зелене стебло. Через місяць уже мають бути огірки. – з задоволенням розповідав батько донці.
– Бачу, тато. Я рада, що ти знайшов заняття для душі. – відповідала вона.
– А коли виростуть і дозріють попробуєш, які смачні будуть. А ще дивись, які помідори у мене підростають – неймовірна краса. – говорив Олександр Васильович і усміхався.
Інколи, він жаліється, що добиратися дуже далеко, бо агрофірма знаходиться за містом. Їхати потрібно півтори години автобусом і двадцять хвилин пішки йти від зупинки. Але поки здоров’я дозволить буде працювати.
На роботі директор його дуже цінує, тому зарплату підняв, бачить як Олександр Васильович старається і з яким задоволенням доглядає за рослинами. Вони напевно відчувають любов і турботу чоловіка, бо в нього дуже гарні виросли.
Зараз, батько дівчини все частіше почав говорити про звільнення, бо каже серце болить і важко їздити. Олена не хоче, щоб він знову сидів вдома і не мав чим зайнятися. Боїться, що чоловік буде з нею сваритись і придумувати проблеми на рівному місці.
