Марія Миколаївна була доброю і працьовитою жінкою. Вона завжди ставилась добре до людей та допомагала їм. Жінка уміла гарно говорити і любила бути у центрі уваги.
Вона виховувала дочку сама і старалась їй дати усе найкраще. Тому Наталя звикла мати усе, що попросить.
Жінка мріяла, що її дочка знайде достойного чоловіка. Тому усі хлопці, яких приводила дочка додому були не такими, як уявляла їх матір. Вона мріяла, що Наталя вийде заміж за розумного, багатого і гарного чоловіка. А дівчина вибрала вдівця з маленькою дочкою. Марія Миколаївна була не у захваті від вибору дочки. Жінка спробувала відмовити її від весілля, але вона не слухала її.
Матері довелось змиритись з вибором дочки. Вона допомогла справити пишне весілля і дала гроші нову машину молодятам. Більше нічим їм не допомагала, жінка старалась не пхати свого носа у їхнє життя.
Подружжя приїжджало жінки два рази на тиждень і на свята. Вона добре ставилась до дочки зятя, а дитина вважала Марію Миколаївну бабусею і дуже любила її.
Одного разу до матері зателефонувала дочка та сказала, що вони з дружиною їдуть на день народження до друга і їй потрібно десь залишити дитину. Жінка сказала, що з задоволенням посидить з дівчинкою. Минуло дві години, але вони так в не приїхали. Марія Миколаївна подумала, що вони узяли доньку з собою.
Вночі до неї зателефонував незнайомий чоловік. Сказав, що її дочка, зять і онучка потрапили в автомобільну аварію. В живих залишилась тільки дівчинка, він попросив приїхати у лікарню.
Жінка була шокованою, вона довго сиділа у кріслі і плакала. А потім поїхала у лікарню, вона переживала через онучку. Як вона зараз сама без батьків?
Усю дорогу жінка сподівалась, що це помилка і зараз діти у їхнього друга та святкують день народження.
У лікарні підтвердили, що сталась аварія і тільки дівчинка вижила. Жінці сказали, що дитину планують відвезти у дитячий будиночок.
Марія Миколаївна декілька хвилин думала, а потім сказала, що забере дівчинку до себе додому. Ця дівчинка – це єдине, що в неї залишилося. Вона не хотіла втрати ще і її.
