Моя донечка навчається в 9 класі. Нещодавно, повернувшись зі школи, Іра розповіла мені, що у них в класі виник конфлікт. Вірніше, якесь непорозуміння.
Клас у них великий, діти дружні. Дуже рідко траплялося, що хтось когось штовхнув чи зачепив. Класний керівник — спокійна старша жінка, дітей завжди намагається зрозуміти, захистить й підтримати. Діти поважають її, довіряють і можуть звернутися за будь-якою допомогою. Словом, булінгу у класі не було. Але, як виявилося, все може статися.
Донька розповіла, що батько Оксани, приходив до директора зі скаргою на вчительку англійської мови (вона ж була класним керівником). Він заявив, що Ольга Ярославівна грубо принизила його доньку, заявивши при всіх дітях на уроці, що в Оксани жахливий почерк і взагалі не зрозуміло, “як можна писати такі каракулі”. Почувши таке формулювання, я відразу зрозуміла, що Ольга Ярославівна не могла так сказати — це не її стиль розмови з дітьми. Я знала її давно.
Ще Іра сказала, що батько Оксани дуже агресивно поводив себе, кричав, що не дозволить принижувати й ображати свою дитину. Він впевнений, що Оксана його не обманює і він довіряє тільки їй, більше нікому. І ще додав, що знає, як покарати вчителів, які принижують дітей.
Ольга Ярославівна акуратно намагалася пояснити, що вона не розуміє, про що йде мова, що ніколи не принижувала дітей, тим більше за те, який у них почерк. Просила звернути увагу на те, що звинувачення якесь дивне, що Оксана для чогось вигадала таку нісенітницю. Вона запропонувала найпростіший вихід із цієї неоднозначної ситуації — піти у клас і запитати дітей. Але батько на такі слова заявив, що не буде цього робити, бо діти будуть боятися сказати правду при вчительці.
Ситуація виявилася замкнутим колом. Директор, щоби закрити питання і не дати скандалу про булінг розгорітися (бо школа на хорошому рівні у районі, одна зі зразкових), попросила Ольгу Ярославівну вибачитися перед батьком і дитиною, мовляв, тоді все затихне. Ольга Ярославівна — людини не конфліктна, толерантна, тому відразу погодилася на такий крок. Вона просила вибачення у батька за поступок, якого не здійснювала.
Я вірю своїй дитині. Ніхто на уроці нікого не принижував. Іра сказала, що вони питали в Оксани, коли таке трапилось, чому ніхто цього не чув, на що вона у відповідь промовчала, а потім сказала відчепитися від неї. Своїм близьким подругам вона проговорилася, що видумала це через те, що одного дня вона прийшла додому в поганому настрої, бо отримала низьку оцінку за диктант. Тато дуже контролював її щоденник і те, як вона вчиться. Побачивши низький бал, почав кричати на неї, а вона, щоб захистити себе, сказала, що вчителька її не любить і придумала цю історію з почерком.
Ця правда розійшлася по всій школі, дійшло і до Ольги Ярославівни, яка, на диво, ніяк не відреагувала і ніяким чином не змінила своє ставлення до Оксани.
Але виникає питання: як вчителю захистити себе у такому випадку? Коли дитина, щоб виправдати свої погані оцінки чи небажання ходити в школу, звинувачує вчителя у булінгу. Добре, якщо ситуація прояснюється і всі дізнаються правду, а якщо ні? Як вчителю повернути втрачену довіру дітей!?
