Дружина Андрія довго не могла завагітніти і вони уже не вірили, що колись будуть мати дитину. Жінка лікувалась, але все було марно. А одного дня все змінилось і через дев’ять місяців у них народилась донечка. Подружжя було дуже щасливим. Чоловік говорив, що дівчинка схожа на нього висока, кароока і дуже розумна. Він її дуже любив і вона була їхньою єдиною дитиною, тому чоловік виконував усі забаганки дівчинки.
Коли Олена була маленькою, то думала, що так і має бути, що всі слухають її. Але коли вона підросла, то зрозуміла, що не все має бути, як вона сказала. У школі їй доводилось слухатись вчителів і батько також різко змінився та почав вчити дочку бути відповідальнішою.
Замість прогулянок у парку та ігор, потрібно було вчити уроки. Батько хотів, щоб дочка багато уміла, тому записав її на різноманітні гуртки, вона додатково вивчала англійську мову, ходила на малювання і бальні танці. Олена хотіла гуляти з друзями, а батьки заставляли її вчитись. Вони говорили, що вона має закінчити школу з золотою медаллю та вступити в університет.
У старших класах батько найняв в дівчині репетиторів з української і англійської мови. Завдяки старанному навчанню вона закінчила школу з відзнакою і на ЗНО склала на 198 балів. Легко вступила у медичний університет та почала вивчати лікарську справу.
Дівчина дуже добре вчилась і батько з матір’ю нею пишалися. Андрій працював головним лікарем в одній з лікарень міста, тому хотів, щоб його донька після закінчення навчання працювала разом з ним.
Її батько мріяв, щоб вона мала хорошу роботу і заможного чоловіка. Він навіть знав за кого вона б мала вийти заміж, а саме за сина його друга, який у двадцять вісім років мав свій власний ресторан і непогано заробляв. Тому коли дівчина приводила своїх кавалерів знайомитись з батьком, то він завжди був ними незадоволений.
Після закінчення університету вона почала працювати у лікарні тому, що так хотів її батько. Але вона розуміла, що робота їй не подобається і вона відчуває себе нещасною.
Олені було дуже важко жити, бо вона завжди мала слухатись батька. Але одного дня вона вирішила, що майбутнього чоловіка вибере сама і не буде більше нікого слухати.
Минуло два роки і вона сказала батькам, що збирається вийти заміж та більше не буде працювати лікаркою. Вони були дуже здивовані, а коли побачили нареченого, то розізлились на дівчину. Адже вона збиралась зв’язати своє життя з простим робітником взуттєвої фабрики. Батько відразу сказав, що такого зятя він не хоче бачити поряд зі своєю дочкою. Але дівчина не послухала і повідомила батьків, що переїжджає жити до Дмитра, у нього є маленька однокімнатна квартира, яку йому подарувала бабуся.
Андрій ще довго злився на дочку, він вважав, її невдячною і не розумною, бо не кожному випадає шанс відразу після університету працювати на хорошій роботі. А вона від усього відмовилась та ще вийшла заміж за невдаху.
Минуло два роки і Олена народила чудову дівчинку. У неї дуже щаслива сім’я, Дмитро дуже любить свою донечку і дружину. Жінка закінчила курси віражу і планує після декретної відпустки працювати у салоні краси.
Мати пробачили їй і часто приїжджає до онучки. Андрій ще й досі вважає, що його дочка могла б мати кращу долю і злиться на дочку.
