Мій батько добре почувається і не виглядає на свій вік, йому уже шістдесят дев’ять років. Він завжди займався спортом, ходив у походи і любив прогулянки парком, ніколи довго не засиджувався вдома. Але в такому віці одружуватися – це дуже дивно.
Я вирішив переконати його не узаконювати свої стосунки, але він не хоче мене слухати, бо його майбутня дружина мріє про пишне весілля.
Насправді, я радий, що батько знову зміг закохатися і почувається щасливим, але для чого робити весілля?
Матір моя померла коли мені було дев’ять років, батько після цього зустрічався з декількома жінками, але нічого серйозного з цього не вийшло.
Він живе сам у будинку за містом, тому я пропонував переїхати батькові до мене. Він відмовився, сказав, що не хоче мені заважати і уже звик жити один.
У нього багато друзів з якими він проводить час: грає у шахи, рибалить, а недавно з ними їздив у санаторій відпочивати. Там і він зустрів свою майбутню дружину.
Жінка молодша від батька на вісім років. Житла вона свого не має, а живе у квартирі дочки. Батько розповідав, що Василина не ладнає з дочкою, було так що дівчина хотіла вигнати матір з квартири.
Я радий за нього і бажаю йому щастя, але не хочу, щоб він одружувався, переживаю, що його майбутня дружина виходить за нього заміж через житло. Просив його задуматись та переконував, що у його віці пізно робити весілля, але він мене не слухає. Чоловік закоханий і не об’єктивно не оцінює ситуацію.
