Мої батьки хочуть подати на мене в су_д.
Я народилася у місті, але коли був маленьким, то з бабусею переїхав жити в село на інший кінець країни. У мене непрості стосунки з батьками: я їм непотрібний і вони мені також. Вони творчі люди, весь час гастролювали, мене з собою брати їм було важко. Я їм заважав, тому мене виховувала бабуся.
Коли мені виповнилося 5 років, бабуся вирішила переїхати на Закарпаття, там у неї були родичі, вона взяла мене з собою. Батьки приїжджали до нас в гості, але це було дуже рідко, згодом вони стали приїжджати все рідше і рідше, а потім і взагалі перестали навідувати мене і бабусю. Я відвик від них, бабуся чудово справлялася з моїм вихованням, я навіть на деякий час про них забув.
Я закінчив школу, вступив до медичного університету, там познайомився з чудовою дівчиною та одружився з нею. Ми з дружиною навчалися на стоматологів і після закінчення університету ми відкрили власну приватну стоматологічну клініку.
Аж тут раптом з’явилися мої батьки та стали виявляти до мене цікавість. Я чудово розумію, що це тому, що у них закінчились гроші та вони не знають де їх взяти. А коли зрозуміли, що нічого від мене не дочекаються, то почали викликати у мене жалість, а коли та це не подіяло, то сказали, що подадуть на мене в суд на аліменти.
А я вважаю, що нічого їм не винен, бо вони мене покинули, зовсім не брати участь в моєму вихованні, не цікавились моїм життям, а що найголовніше – не любили мене. Не заперечую, що вони періодично відправляли якісь копійки моїй бабусі, але це було вкрай рідко, оскільки жили ми бідно в основному на пенсію бабусі.
А коли я навчався в університеті, то сам заробляв собі на прожиття, не знаю, як мені це вдавалося, але було важко. Якщо я впорався, то і вони впораються, допомагати їм не буду!
