Свекруха зі свекром запросили нас у гості і ми з дітьми на різдвяні свята вирішили приїхати до них в гості. Батьки мого чоловіка живуть в іншому місті, тому ми до них поїхали поїздом і дуже пожаліли про це.
У нас двоє дітей: старшому сину – п’ять років, а молодшому – два роки. Вони дуже спокійні та розумні, тому ми вирішили їхати у інше місто у поїзді всю ніч. Але ми такого не очікували і краще б не їхали узагалі.
Коли ми зайшли у поїзд, то зрозуміли, що на наших полицях внизу сидять пасажири з верхніх полиць. Коли ми підійшли до них вони навіть не хотіли піднятись, щоб ми змогли у полицю сховати свою сумку. Вони говорили одне з одним і удавали, що нас не помічають. Мій чоловік попросив їх встати і вони з незадоволеним виглядом зробили це. А коли Олександр поставив сумку вони знову сіли на нашу полицю внизу. Ми сіли збоку і я узяла молодшого сина на руки, а старший син сів біля чоловіка. Нам було дуже тісно і незручно.
Коли настала дев’ята година вечора ми сподівались, що наші сусіди ляжуть спати. Але ми помилялись і чоловік з жінкою почали вечеряти та зайняли увесь стіл. Пахло дуже не приємно і мене почало нудити. А потім вони пили чай і їли булочки. Близько одинадцятої години я не витримала і сказала, що діти хочуть спати та попросила їх залізти на свої полиці. Вони скривились, але послухались і залізли на свої полиці.
Близько дванадцятої години ночі жінка з верхньої полиці зателефонувала до своєї сестри і добру годину голосно з нею розмовляла. Їй було все одно, що пасажири слухають все, що вона розповідає подрузі.
Мій менший син через голосну розмову жінки телефоном не міг довго заснути і почав плакати. Мій чоловік не витримав і попросив жінку завершити розмову, бо через неї наша дитина не може заснути. Вона послухалась і припинила розмовляти телефоном.
Я заспокоїла сина і він заснув. А я так і не змогла спати, бо чоловік з верхньої полиці храпів. Зранку я була дуже стомлена і коли ми приїхали до свекрухи зі свекром я ледве стояла на ногах. Я одразу пішла у кімнату, щоб поспати і відновити сили.
Замість того, щоб спілкуватися з родичами чоловіка і усміхатись, я була змушена відіспатись. Мій чоловік також виглядав дуже стомлений, але поки я спала він дивився за дітьми.
Ми з чоловіком зрозуміли, що краще відкладати гроші на власну машину і не їздити у гості до родичів поки її не придбаємо, ніж мучитись у поїзді. Ми з дітьми більше ніколи не будемо подорожувати поїздом. Потрібно берегти власні нерви.
Мені дуже жаль себе та своїх дітей і якби я знала, що така ситуація може трапитись з нами і нашими дітьми, то ніколи не поїхала до свекрухи та свекра.
Через декілька днів нам потрібно було повертатись додому і ми домовились, щоб брат чоловіка відвіз нас машиною. Ми їхали довго і було дуже важко, але ніхто нам не псував нерви.
А ви їздите з дітьми у поїзді? Чи була у вас схожа ситуація?
