Батьки подарували моєму молодшому братові квартиру, бо “він молодий і йому більше треба”. А я з моєю вагітною дружиною змушені тинятися по орендованих!

Хоч мої батьки всіляко це й заперечували, але вони завжди розділяли нас з братом, тряслися над Олексієм, бо він був молодший син. Я сподівався, що, коли ми виростемо, це припиниться, але цього не сталося. Олексій все ще пуп землі для батьків і маленька дитина. Хоча йому вже 25 років…

Коли батьки проговорилися мені, що купили Олексієві квартиру, я старався вдати хоч якусь радість, що у брата тепер буде свій дім, але насправді я був сильно ображений і розчарований. Не знаю, чи вони це помітили, але я сподіваюся, що так.

Річ в тому, що кілька років тому я одружився. Перед нами з дружиною постало питання, де жити. Мої батьки відкрито заявили, що в нашому домі місця для двох братів буде мало, одному треба поступитися. Хоч Льоша тоді й не мав жінки, все вказувало на те, що поступитися маю саме я. Зрештою, ми з коханою почали орендувати житло.

В мріях було придбати свою невелику квартиру. Цими мріями я нещодавно поділився з батьками, сподівався на допомогу від них. Але мама впевнено сказала:

— Синку, в нас зараз немає ні копійки. Ми на нулю, розумієш. Нічим не можемо допомогти.

А потім через два місяці я дізнаюся, що вони Льоші на 25 років подарували ключі від новісінької квартири. На моє питання чому братові вони знайшли гроші на цілу квартиру, а мені й кілька тисяч не знайшлося, мама сказала такі слова:

— Андрій, ти старший, ти повинен розуміти, що йому більше треба. Він молодий хлопець, йому треба придане. Ти вже маєш дружину, тобі турбуватися немає про що. А в нього ще нікого немає і все тому, що у нього не було власної квартири. А тепер вона у нього буде і я впевнена, він наречених відбою не буде.

— Але ж це якось смішно. Ми обоє ваші діти, наразі мені її треба було більше, бо в мене молода вагітна дружина, з якою ми живемо на сумках, бо от-от має приїхати з-за кордону донька господарки квартири і все, нам прийдеться виїжджати, бо вона хоче тут залишатися. Альтернативного варіанту ми ще не знайшли. Може я егоїст, але ця квартира має бути моя. А Олексієві надто просто все дістається.

— Ну ми ж не можемо тепер в нього відібрати ключі й віддати тобі. Ми вже їх подарували. А ви з жінкою можете переїхати до нас на якийсь час, якщо вам немає де залишитися…

Мама мене так і не зрозуміла. Продовжила переконувати мене, що Олексієві потрібне це житло, а ми з дружиною можемо якось перебитися тим, що маємо. Не знаю, скільки часу повинно пройти, щоб образа у мені трішки заспокоїлася. Я все ще думаю, що це не справедливо…

Оцените статью
Батьки подарували моєму молодшому братові квартиру, бо “він молодий і йому більше треба”. А я з моєю вагітною дружиною змушені тинятися по орендованих!