Івану 40 років, він важко трудиться й виплачує іпотеку. Чоловік працює торговим представником й час від часу шукає додатковий заробіток, щоб гідно забезпечувати себе й свого дванадцятирічного сина. Дружини не стало, й Іван з усім справляється сам. Іншого виходу у нього немає.
В Івана є молодша сестра Ліза. Їй тридцять п’ять років, а вона далі живе з батьками на повному їх забезпеченні. Ліза ще жодного дня не працювала, й схоже, це її цілком влаштовує.
Батьки Івана й Лізи ровесники – їм обом п’ятдесят вісім років. Обоє пенсіонери, й окрім, як на пенсію розраховувати не мають на що. Але все ж свою улюблену донечку бережуть, не хочуть, щоб вона працювала на роботі, яка їй не подобається. А, що їй подобається, Ліза ще не вирішила.
І тут у батьків з’явилась геніальна ідея – подарувати доньці окрему квартиру. Більше простору й особисте життя, може швидше налагодиться.
Звісно, коштів на запланований подарунок у пенсіонерів нема. Тому вони вирішили попросити їх у старшого сина. Батьки зателефонували до Івана, й трохи невпевнено попросили у нього суму на перший внесок.
Іван ледь стримав емоції. Він глибоко вдихнув, видихнув і, як тільки міг спокійно, запитав:
– А шукати роботу не планує?
На що ті відповіли:
– Вона ще не вирішила, що їй до душі. Й ми з батьком підганяти її не збираємось.
Звичайно, що Іван відмовився давати гроші. Він дуже образився на батьків за таку нерівність, а батьки, хоч як би це абсурдно не звучало, образились на Івана, бо донечка у них завжди на першому місці.
