Я зі своєю дружиною, та чудовою доцею живу в не маленькому будинку в горах. Ми дуже довго працювали, щоб нарешті здійснити свою мрію. В нас все добре окрім того, що наші батьки хочуть переїхати до нас жити.
Нам було важко, на початку у нас обох були батьки які не те щоб хороші. Мене наприклад як тільки я поступив мене вигнали з дому, та сказали, щоб я жив у гуртожитку, а мою кімнату вони будуть здавати, щоб бо вони багато грошей на мене витратили. При тому що я навчався в тому ж місті якому я живу. Та навіть не цікавилися як я поживаю.
Єдине коли вони вже почали цікавитися мною це коли в мене з’явилися гроші. Та це навіть цікавитися не можна назвати, вони хотіли переїхати жити до нас, та щоб я доглядав за ними, бо я їх син і маю це робити. А я не хочу це робити, особливо після того, що я пережив через них.
Батьки Соні не були кращими, вони завжди заставляли її виховувати молодшу сестру, та нікуди не пускали. Та це нічого страшного, коли вона щось зробила не так тоді її били. Соня думала, що їй стане легше коли вона поступить в університет, але її поставили перед фактом або на державне або нікуди, все ж поступила. Вона продовжила доглядити не лише за сестрою а вже й за всім домом, та продовжували наказувати її, це було не життя а справжній жах. Тому Соня вирішила втекти з дому, її ніхто навіть не пробував шукати.
Та о який сюрприз вони теж згадали про доньку лише тоді коли вони обзавелась статками та хорошою роботою. До цього часу вони не цікавилися нею взагалі.
Можливо хтось подумає що ми неправильно поступаємо, що не хочемо піклуватися про своїх батьків, та вони не зробили нічого такого за що їх можна було любити та поважати.
Якщо ви все ж думаєте що ми не праві спробуйте поставити себе на наше місце.
