Бід _а не ходить одна. Не стало батька. Заснув і не пр0кинувся. Матір злягла, не витримавши такого г _opя

У одному невеличкому містечку жила звичайна сім’я, яка нічим не вирізнялася. Мали троє дітей, сина Дмитрика і двох доньок Катрусю та Наталку. Дітки росли на потіху батькам. Мама з татом важко працювали, щоб забезпечувати своє чимале сімейство усім необхідним, тож всі господарські клопоти узяли на себе діти. Катруся з Наталкою прибирали в домі, готували їсти, а Дмитрик займався чоловічими справами по господарству.

Батьки тішилися, що виховали таку підмогу для себе. Літа швидкоплинні. Діти швидко ростуть, от і настав час покинути батьківську оселю. Пороз’їжджались на навчання, Дмитро на слюсаря вивчився, зустрів хорошу дівчину й одружився, залишившись жити у місті, далеко від дому. Мати з батьком раділи за сина, хороша дружина, сам завжди при роботі, хай живуть щасливо. Катерина теж, закінчивши училище вирішила залишитись у місті, там вже й роботу підшукала.

Лише Наталка закінчивши навчання, поспішала мерщій додому. Там на неї чекав коханий. Ще в одинадцятому класі за нею почав ходити сусідський парубок Сергій. Красивий, стрункий, блакитноокий блондин, всі дівчата в містечку були таємно в нього закохані, а обрав він Наталку. Вона вийшла за нього заміж і молоде подружжя залишилось жити у рідній місцині. Побудували будинок окремо від батьків і почали жити власним життям. Достатку великого не мали, але гріх скаржитись, обоє при роботі й діток хороших виховували. Старі батьки тішилися внуками й тим, як благополучно склалося життя у їхніх дітей.

Та біда не ходить одна. Не стало батька. Заснув і не прокинувся. І мати злягла, не витримавши такого горя. Дмитро і Катерина погорювали на поминках і повернулися до свого звичного життя, пообіцявши Наталці, що підтримуватимуть її та хвору маму фінансово. Час минав швидко, Наталка ледь встигала господарювати на дві оселі: вдома ж так само потрібно щось приготувати дітям, поприбирати в домі. Так і бігала від хати до хати й не жалілася чоловікові, не хотіла йог навантажувати своїми проблемами, бо знала, що він теж важко працює, щоб забезпечувати їхню сім’ю. Дмитро з Катею нічим не допомагали. Як поїхали, так і з кінцями.

Вони так захопилися погонею за матеріальними благами, що на співчуття й підтримку рідних ні часу, ні бажання вже не залишалося. Дмитро разом із Катіним чоловіком відкрили власний автосервіс. Справи йшли у гору і вони максимально зайнялися своїми бізнесовими справами. Коли Наталка телефонувала братові з сестрою, ті говорили з нею не охоче, обіцяли, що гроші на лікування матері вишлють пізніше, бо зараз на це немає коштів. Провідувати теж не приїжджали. А про те, щоб забрати матір до себе у місто, взагалі не йшлося. Не діждалась стара матінка Дмитра з Катериною. Була біля неї до останнього подиху лише найменша донька Наталка.

На похорон старші діти теж не приїхали. Все організували Наталка з чоловіком власним коштом, бо заощаджень старенька ніяких не мала: усі гроші йшли на лікування. За пів року потрібно було йти оформляти спадщину. Пішла Наталка у районну раду, і не передати словами, яким було її здивування, коли вона дізналася, що старші брат із сестрою переписали батьківський дім на себе і будинок вже готують до продажу.

Оцените статью
Бід _а не ходить одна. Не стало батька. Заснув і не пр0кинувся. Матір злягла, не витримавши такого г _opя