Брат був змушений їхати на заробітки за кордон, щоб придбати квартиру, свого сина залишив на мене

У мене є старший брат, я хрестив його синочка Матвія. Зараз хлопчику чотири роки. Я поки неодружений, але дуже люблю дітей. Коли йду вулицею, то постійно посміхаюся або підморгую малим дітям, а вони дивляться на мене своїми великими очима та теж посміхаються.

Я працюю в магазині дитячих іграшок продавцем та дуже люблю свою роботу. Я в курсі усіх новинок у сфері іграшок. Тож мій племінник Матвій мав усі нові іграшки. Часом навіть такі, яких у його однолітків ще не було. Зараз мені лише 21 рік та я впевнений, що коли одружуся, буду мати мінімум двоє дітей.

Ми з братом проживаємо поряд, я часто навідувався до нього з племінником. Брат живе без дружини, її не стало відразу після пологів, вдруге Станіслав не одружився. Та якось сталася неприємність: в будинку брата сталася пожежа, внаслідок якої будинок завалився. Матвій в той час був в дитячому садочку.

Я бачив цю пожежу через вікно, відразу зателефонував до брата. Станіслав не знав, що йому робити. Коли оговтався, то сказав, що поїде за кордон на заробітки, щоб придбати нову квартиру. Поки Станіслав робив усі необхідні документи та дозволи, вони з Матвієм проживали у мене. Я сам запропонував подивитися за племінником в той час поки брат буде відсутній. Станіслав щиро мені подякував та поїхав.

Ми з хлопчиком чудово проводили разом час: робили халабуди з табуреток та покривала, грали в піжмурки, стріляли з водяних пістолетів, ходили на риболовлю. Якось, коли ми ходили до парку годувати качок, одна чарівна дівчина зробила йому комплімент, сказавши, що Матвій дуже гарний хлопчик, тоді малий підвів її до мене та познайомив нас.

Це мій дядько Макс, – сказав Матвій, – він дуже хороший.

Я засоромився та познайомився з дівчиною. Її звали Уляна. Я взяв у красуні номер телефону та згодом ми почали зустрічатися. Часто гуляли утрьох. Мені так добре було з Уляною та Матвійком, я уявляв, що було б, якби Уляна була моєю дружиною.

Час пролетів непомітно, ми одружилися.

Невдовзі повернувся Станіслав, придбав квартиру та сказав, що вони переїжджатимуть. Я знав, що цей день колись настане та не думав, що так швидко. Не уявляю, як я буду без Матвія. Приходжу додому, а його немає у мене вдома. Мені було дуже важко прощатися з ним, я попросив йог приходити до нас мінімум раз в тиждень. Матвій погодився.

Як я і планував, у нас з Уляною народилося двоє дітей, Матвій часто нас навідує та іноді няньчиться з нашими дітьми.

Оцените статью
Брат був змушений їхати на заробітки за кордон, щоб придбати квартиру, свого сина залишив на мене