Брат отримав від батьків хату, сестра від бабусі квартиру, а мені не дісталося нічого. Я змушена зі своєю сім’єю тулитися в однокімнатній орендованій квартирі.

Через 3 місяці у нас з чоловіком народиться друга дитина, а ми живемо в однокімнатній квартирі. І головна проблема в тому, що, фактично, жити є де, бо є хата в селі й трикімнатна квартира в місті. Але в селі живуть батьки та старший брат з сім’єю. Ця хата вже вважається його, хоча я там досі прописана. Воювати з ним не хочу, бо в нас хороші стосунки, та й брат вже вклав у хату немало грошей. Та й там, де є три господині й три господарі — без сварок не обійтися. Залишається тільки гроші з нього вимагати за свою частину.

А квартиру моя покійна бабуся, з якоїсь милості, залишила молодшій сестрі, яка там оселилася як тільки в університет вступила.

Про мене в цій сім’ї взагалі ніхто й ніколи не думав. І я знаю чому. Все тому, що мої батьки звикли до того, що я завжди все сама робила, не просила нічиєї допомоги й грошей. Так і бабуся думала, коли переписувала квартиру на мою малолітню сестру, хоча я в той вже була вагітна первістком і ми винаймали житло. Вона думала, я собі сама раду дам, прорвуся, за мене можна не хвилюватися. А я не можу собі раду дати!

До батьків чоловіка претензії не маю, вони люди не багаті, живуть скромно і тягнуть на своїй шиї маленьку сестру Андрія. Але вони допомагають, чим можуть! Свекруха з внуком сидить набагато частіше, ніж моя мама. Я завдяки її допомозі можу трішки підробляти, поки вона з сином няньчиться.

Ми з чоловіком вже пробували більшу квартиру орендувати, але по грошах не стягуємо, бо зараз в сім’ї працює тільки Андрій і його гроші йдуть, як вода.

Але якби ж то справа була тільки в житлі. Батьки в селі мають господарку — кури, корову, городину. Мені з того мало що перепадає. Все вирощується для Ані, молодшої сестри, бо вона дуже любить домашні продукти, їсть виключно екологічне.

Словом, відчуваю себе третьою лишньою у своїй сім’ї.

Нещодавно чоловік сказав, що поїде на заробітки заробляти на житло. Як би мені цього не хотілося, бо все ж залишуся сама з двома дітьми, але чоловік правий. Пора брати себе в руки. “Досить чекати на чиюсь допомогу, треба самому щось вирішувати”, — так я себе переконую, але глибоко в душі прикро, що батькам байдуже до мого життя… 

Оцените статью
Брат отримав від батьків хату, сестра від бабусі квартиру, а мені не дісталося нічого. Я змушена зі своєю сім’єю тулитися в однокімнатній орендованій квартирі.