Мій брат Михайло одружився з чудовою дівчиною. Її звати Оксана. Вона жила з батьками у великому новому будинку. Після весілля молодята стали жити з батьками Оксани. Місця всім вистачило.
Всередині будинок був не до кінця завершений. Потрібно було вкласти ще не малі кошти, щоб повністю все довести до ладу. Але мій брат вміє все робити сам. Він працює на будівництві й непогано заробляє. Тому він і взявся за ремонт. Спочатку вечорами після роботи, а потім ще й відпустку взяв, щоб усе завершити.
Коли закінчили ремонт, молоді купили нові меблі й повністю обладнали будинок. Потім взялися до подвір’я — поставили новий паркан, гойдалку, лавки та стіл, щоб було де літом відпочивати. Братова дуже любить вирощувати квіти та вазони, тому привела до ладу квітник й прикрасила дім та терасу квітами. Словом, молоді зробили з будинку — ляльку!
Все, було ніби гаразд. З батьками жили дружно. Через якийсь час народився синочок й життя почало крутитися навколо нього.
Але в Оксани є ще старша сестра Марія. Вона з чоловіком поїхала на роботу за кордон. Знайшли хорошу роботу і живуть в Чехії вже близько 10 років. Діти там ходять в школу.
Повертатися додому вони не планували. Провідували батьків років 5 тому, ще коли Оксана була незаміжня. Тоді ще хата була майже порожня й незавершена. А тут, мабуть, мама в розмові похвалилася, що вони тепер живуть в хоромах, все мають у хаті, всяку техніку, навіть посудомийну машину. Словом, вирішила Марія з сім’єю знову провідати батьків.
Приїхали несподівано, ніхто не чекав. Поселили їх у 2-х кімнатах, гостинно прийняли й всім найкращим пригощали. Але у сестрі прокинулася заздрість. Марія почала батькам дорікати, що вони нічим їй не допомагають, мовляв, самі так добре живуть, а вона десь поневіряється по чужих квартирах.
Оксана випадково почула цю розмову. Пояснила, що батьківських коштів у тому всьому немає, що то її чоловік вкладає всі свої гроші й сили у будинок. А ще сказала, що думають купити собі машину. Може, не нову, але нормальну. А з батьків, додала Оксана, вони ще й копійки не взяли. Мама всі їхні з батьком гроші з пенсії відкладає на чорний день.
Тоді Марія їй заявила, що хату мама з татом збудували, а отже — її частина теж тут є. І вона й не думає відмовлятися від своєї долі. Сестри сильно посварилися. Але Оксана розуміла, що сестра має рацію. Її доля в будинку справді є. Проте, вона вірила батькам і навіть не підозрювала, що мама так вчинить з нею після того всього, що вони з Михайлом для них зробили.
Того вечора Марія усамітнилася з мамою на кухні. Жалілася на життя, на чоловіка, на долю. Перед від’їздом мама віддала їй всі свої заощадження й Марія з сім’єю поїхали.
А десь через півроку брат дізнався від Оксани, що батьки написали заповіт на хату. Будинок вони віддали Марії. Коли Оксана обурилася і попросила пояснити такий вчинок, мама сказала:
— Ви з Михайлом дасте собі раду без хати. Побудуєте собі нову. А Марія не зможе собі знайти місце для життя з сім’єю. У неї немає такого хорошого чоловіка як у тебе, Оксано!
І що тепер робити братові та його дружині? Починати все спочатку? Віддати готовий для життя будинок і починати новий? Витрачено багато грошей, особисто часу й сили! Тут мого брата дурнем виставили. Нащо він все там робив, якщо хата не його? Він, напевно, як і Оксана не сподівався на таку підлість батьків.
Але, як це все тепер повернути!? Судитися з батьками?
