У мене є молодший брат. Ми з ним в дитинстві дуже дружили. А потім я вступив в університет, а він одружився і пішов працювати на завод. У нас з Андрієм дуже різне ставлення до життя, але ми продовжували спілкуватись.
Незабаром у мого брата народилась дочка. А невістка виявилась дуже лінивою і не хотіла доглядати за дитиною, готувати їжу і прибирати у квартирі. Я її розумію, бо вони з братом були однолітками і їм тоді було лише двадцять один рік. А у такому віці хочеться на дискотеки ходити, а не виконувати домашню роботу і виховувати дитину.
Зарплата у брата невелика, тому наші батьки постійно йому допомагають. А я сам про себе дбаю. Я маю хорошу роботу та добре заробляю. Недавно мене підвищили і я став заступником директора.
Я узяв в кредит квартиру і планую його через декілька років його віддати. Кожного року я їжджу відпочивати на море і ні в чому собі не відмовляю.
А брат тим часом живе на орендованій квартирі і ледве зводить кінці з кінцями. Його дружина не планує виходити на роботу, їй добре вдома. Племінниця уже підросла і з нею можуть сидіти наші батьки, але Василина не хоче працювати. Усі жаліють Андрія і допомагають йому. Навіть я даю йому гроші кожного місяця.
Брат дуже змінився і тепер за допомогу він навіть не дякує, а сприймає це як належне. Одного разу я позичив йому дві тисячі гривень. Він не міг мені віддати ці гроші, тому я сказав, що прощаю йому цей борг. Він дуже зрадів і запросив мене на вечерю.
Я прийшов до нього в гості і побачив, що на столі майже нічого немає. Я розумів, що у нього складне матеріальне становище, тому не дивно, що він не міг дозволити собі купити багато продуктів. Ми сиділи з ним за столом і говорили, а потім я пішов одягати куртку. Брат підійшов в коридор і сказав, що я маю повернути йому вісімсот гривень за вечерю. Він витратив ці гроші на продукти, а в нього дружина та дитина, тому він не може дозволити собі ці гроші витрачати.
Якби він спокійно мені це сказав, я б без проблем дав йому гроші. Але він кричав на мене і вимагав їх. Тому я йому згадав про борг, який він мені не віддав і я йому його пробачив. Йому допомагають наші батьки і якщо цих грошей не вистачає для його сім’ї, нехай шукає іншу роботу з більшою зарплатою.
Андрій почав на мене кричати і ображати мене. Він говорив, що я не маю йому вказувати, як жити. Коли він захоче знайти іншу роботу, то він це зробить сам. Його дочка почала плакати, а він не звертав на це увагу. Я вирішив більше з ним не спілкуватись.
Коли я пішов, то брат одразу зателефонував до наших батьків і сказав їм, яка я скупа і погана людина. Але вони відповіли йому, що я правий і не мав йому давати гроші за вечерю. А як ви думаєте я правильно вчинив коли не дав гроші брату?
