Мій старший брат Володя взяв свою дружину й поїхав за кордон, щоб знайти роботу й облаштуватися там. Все було б добре, але був один нюанс. Перед цим Аня, моя братова, народила дитину. Мама жила в них кілька місяців, бо треба було допомогти доглядати маленького внука. А, коли брат сказав, що їде закордон, Аня, скориставшись маминою добротою, сказала, що поїде зі своїм чоловіком.
— Але ж Михайлик ще зовсім маленький. — наголошувала мама.
— Ми поїдемо, кілька місяців обживемося і заберемо його до себе. Тут в нас немає шансів на нормальне життя, — запевняв її син.
— Добре, але як ви собі це уявляєте? Ми усі на роботі. Хто буде з дитиною?
— Ми влітку поїдемо, коли у тебе відпуск почнеться.
Словом, мама піддалася на цю авантюру.
На початку червня вони поїхали й наше життя перетворилося на справжній фільм жахів. Міша дуже звик до мами й тому, не злазив в неї з рук. Мама не могла нічого зробити, бо дитина постійно просилася на руки, а коли її не брали, закочувала таку істерику, що аж сусіди прибігали допомагати.
За цей період мама схудла на 10 кілограмів і дуже постаріла. А ще й тато нервував. Він у нас працює без вихідних, весь тиждень. Має тих кілька годин вночі, щоб поспати, але і їх в нього відібрали.
Я намагалася мамі хоч якось допомогти, але в мене на руках дитина постійно плакала й капризувала, просилася до бабусі.
Батьки Михайлика дзвонили один раз на тиждень, але дитина до них взагалі ніяких емоцій не проявляла. І, коли вони вкотре зателефонували, мама натякнула їм, що вже підходить термін і потрібно щось вирішувати, адже їй скоро на роботу повертатися.
Брат з сумом в голосі сказав, що в них нічого не вдалося й вони повертаються додому. Виявилося, що життя за кордоном зовсім не таке казкове, яким вони собі його уявляли. І найкраще вдома, біля рідних.
Я тішуся, що ми всі нарешті повернемося до нормального життя, особливо мама. Вона намучилася сама справлятися з дитиною. Мама сказала мені, щоб я не спішила заміж виходити й дітей народжувати, бо якщо їй з одним внуком так тяжко впоратися, то як буде з кількома, уявити страшно.
