Без рубрики

Я піввіку жила сама. Хоча була одружена, чоловік, Петро, покинув дім через рік після весілля, коли я

‑Ви до кого? – Марія Федорівна, разом із Миколою, вийшли на ганок і поглянули на постояльця.

**День 12, листопад** Мені 66 років, і майже все життя я вважала, що родина – це найголовніше.

** 12 березня 2023 р.** Сьогодні, коли я сідаю за щоденник, спогади про останні роки вирують, немов весняний

— Людо! Ти вдома? — кличе чоловік Василь, переступаючи поріг. — Я на кухні, — відповідає Людмила.

27 травня Сьогодні був день, коли я, Злата, отримала від Дмитра ключі від його квартири. У той момент

Колись давно, коли я вже був у зрілому віці, мене називали Сергій, мені було 52 роки. Я вже пройшов шлях

— Денні, хто це? Чому тут так багато людей? — голос Одарки задрижав, вона сильніше стиснула руку сина.

Колись, у далекі роки, коли ще під крилами старих лип у нашому селі крутилося життя, я, Наталя, готувала

13 листопада 2026 р. Йшла я з аптеки, на вулиці Пушкінській у Києві, і думала лише про одне – благополучно