Без рубрики
Дорогий щоденнику, У цьому будинку чужі правила більше не мають сили. Двері з гучним тріскотом захлопнулися
— Антозько! Чому ти стоїш на бетоні без куртки?! Пакети розвалилися на сходи. Пляшка з молоком скотилася
Я, Віктор Гринченко, вже багато літ служив у державних інституціях, тож я знав, як треба спостерігати
Дорогий щоденнику, З дитинства я відчував невпевненість через свою низьку зріст. У дитячому садку я був
Привіт, подруго! Сиджу, чай випиваю, і хочу розказати тобі одну довгу, заплутану історію, яка трапилась
Василь вигнали. Знову. Третій раз за його крихітне життя. Не повезло йому, якось. Лиш рік виповнився
— Навіщо мамі дві кімнати? Їй вже шістдесят п’ять. Гостей вона навряд чи прийматиме, а з сёстрами‑тітками
— Ще інший? — прошепотіли підвіконня, коли вчинили очі. — Що ж, люди вже бачили, як у вдови на подвір’я
Одного ранку Семен, який працював стоматологом у великій клініці на проспекті Шевченка, піднявсь до ліжка
— Ти ж не збираєшся, щоб мій Нікіта доглядав за чужою дитиною? — Світлана Петрівна обережно поставила









