Моя донька Людмила у шлюбі зі своїм чоловіком Юрком вже три роки. Моя дитина працює, не покладаючи рук, в одній солідній фірмі. У неї хороша зарплата, вона щомісячно нам з дружиною допомагає. Проте Юрко сидить вдома і займається «пошуком себе».
Перед одруженням зять запевняв Люду, що він – геніальний художник. До весілля він працював над рекламами для різних компаній, а потім вирішив, що йому потрібне високе мистецтво. Однак впродовж років шлюбу цей художник так і не намалював нічого. Він говорив, що у нього натхнення зникло.
Одного разу я поїхав до них у гості. Людмила зустріла мене з автобуса і привезла до себе додому. Зайшов я до кімнати зятя, щоб привітатися. У кімнаті – повний розгардіяш: шкарпетки розкидані на підлозі, напльоване насіння на столі, а цей ледар сидить за комп’ютером і у танчики грається. Юрко зі мною неохоче привітався, бо я його спокій збентежив.
– Роботу, напевно, шукаєш? – запитую зятя.
– Я ще не знайшов себе… – відповів він.
– А довго шукатимеш? Уже три роки минуло, а ти щось ніяк не знайдешся… А Люді важко допомогти, поки ти у пошуках? Чи вона повинна гроші заробляти, а потім приходити додому й тебе обслуговувати?
– Люді нормально. Вона не скаржиться. Бачу, це тільки Вас турбує! – зухвало сказав зять.
Донька, яка стояла позаду мене на порозі кімнати, лише головою похитала й пішла геть. Було видно, що їй це вже осточортіло.
– Хіба ти не бачиш, скільки працює твоя дружина?
– У неї звичайний графік роботи. А я збираюся створити шедевр, бо я – талант. Продам лише одну свою роботу і буду мати стільки, скільки Люда заробила за рік! – відповів Юрко пихато і самовпевнено.
– Ти спочатку намалюй. Тоді кажи…
– Це не Ваша справа.
– Господи, і що ж ти за чоловік такий! Який ледар потрапився нашій Людмилі!
Після цього Юрко вкрив мене матюками. Він так кричав, що прибігла донька.
– Раз я не влаштовую, як зять, то ми розлучаємося! – почав шантажувати зять.
Тоді донька відвела мене до іншої кімнати і попросила, щоб я покинув їхній будинок, адже вона дуже любить Юрка і не хоче його втрачати.
Через зятя я став не потрібним рідній доньці!
