Коли мені виповнився двадцять один рік я познайомилася з чудовим хлопцем. Я у нього закохалась. Через вісім місяців я сказала йому, що хочу вийти заміж за нього і мрію про щасливу сім’ю. Я думала, що він також цього хоче, але виявилося, що я помилялась. Андрій мені відмовив і пояснив свою відмову тим, що ми ще дуже молоді для того, щоб створювати сім’ю. Ми маємо перевірити чи наші почуття справжні.
Хлопець думав, що наші почуття пройдуть через декілька років і наш шлюб розпадеться. Через чотири місяці ми розстались.
Через два з половиною роки я вийшла заміж, але не за Андрія. А за Степана. Ми з ним зустрічались два роки. Зараз у нас дві доньки і ми дуже щасливі разом. Я дуже люблю свою дружину і дітей.
Одного разу я їхала на роботу у маршрутці і біля мене сів чоловік. Ми одразу впізнали один одного. Андрій дуже змінився і постарів. Виглядав він не дуже добре.
Минуло п’ятнадцять років і це зрозуміло, що за цей час він дуже змінився. Ми почали розмовляти і він розповів, що два роки тому розлучився з дружиною. Він з нею прожив разом тридцять років. Після розлучення колишня дружина Андрія вийшла заміж. Дітей у них не було і зараз він сам. Я зрозуміла, що він дуже нещасний.
Потім я вийшла з маршрутки і дорогою на роботу думала про те, що добре, що тоді я не вийшла заміж за Андрія. Я тоді дійсно поспішила, а такі важливі рішення швидко не приймаються.
Я з Степаном два роки зустрічалась і тільки тоді він запропонував мені вийти за нього заміж. Але тепер ми дуже щасливі разом.
Ось чому перш прийняти таке важливе рішення потрібно довго думати перш ніж щось вирішувати.