Через п’ятнадцять років я зустріла колишнього хлопця і зрозуміла, що мені пощастило, що він колись не захотів зі мною одружуватись

Коли мені виповнився двадцять один рік я познайомилася з чудовим хлопцем. Я у нього закохалась. Через вісім місяців я сказала йому, що хочу вийти заміж за нього і мрію про щасливу сім’ю. Я думала, що він також цього хоче, але виявилося, що я помилялась. Андрій мені відмовив і пояснив свою відмову тим, що ми ще дуже молоді для того, щоб створювати сім’ю. Ми маємо перевірити чи наші почуття справжні.

Хлопець думав, що наші почуття пройдуть через декілька років і наш шлюб розпадеться. Через чотири місяці ми розстались.

Через два з половиною роки я вийшла заміж, але не за Андрія. А за Степана. Ми з ним зустрічались два роки. Зараз у нас дві доньки і ми дуже щасливі разом. Я дуже люблю свою дружину і дітей.

Одного разу я їхала на роботу у маршрутці і біля мене сів чоловік. Ми одразу впізнали один одного. Андрій дуже змінився і постарів. Виглядав він не дуже добре.

Минуло п’ятнадцять років і це зрозуміло, що за цей час він дуже змінився. Ми почали розмовляти і він розповів, що два роки тому розлучився з дружиною. Він з нею прожив разом тридцять років. Після розлучення колишня дружина Андрія вийшла заміж. Дітей у них не було і зараз він сам. Я зрозуміла, що він дуже нещасний.

Потім я вийшла з маршрутки і дорогою на роботу думала про те, що добре, що тоді я не вийшла заміж за Андрія. Я тоді дійсно поспішила, а такі важливі рішення швидко не приймаються.

Я з Степаном два роки зустрічалась і тільки тоді він запропонував мені вийти за нього заміж. Але тепер ми дуже щасливі разом.

Ось чому перш прийняти таке важливе рішення потрібно довго думати перш ніж щось вирішувати.

Оцените статью
Через п’ятнадцять років я зустріла колишнього хлопця і зрозуміла, що мені пощастило, що він колись не захотів зі мною одружуватись