Чесно сказати, батько мене просто розчарував! Я хотів йому допомогти, а він ось так ставиться до моєї родини.

Нещодавно з моїм батьком сталась біда – в нього стався інсульт, після чого відняло ного і він тримав інвалідність. Мама моя давно пішла з життя, тому він проживав сам в трикімнатній квартирі. Раніше все було нормально, ми з родиною також мали де жити. Квартира трішки менша, проте нам було зручно. Й до роботи близько, і взагалі. Якась вона мені приємніша була. Після цієї біди, що спіткала батька, було вирішено переїхати до нього у квартиру, щоб доглядати, та допомагати. Він звісно у своєму розумі залишився, проте психологічно важко. Все життя бігав на своїх двох, а тепер маєш крутити руками колеса…

Дружина погодилась залишити свою роботу, щоб придивлятись за батьком, та нашим сином. Тепер доводиться кожного ранку возити до школи на машині. Забирати, відповідно, також. Звикнутись з новою обстановкою було досить тяжко. Всі звикли до минулого ритму життя, а притиратись заново ще та справа. Але з усім тим, якось впорались. Нещодавно до мого батька прийшов в гості друг. Вони сиділи на кухні, розмовляли про своє, пили чай. Розмова у них була весела, було чути сміх та жарти, як зрозумілі тільки близьким друзям.

Я поїхав у справах, син пішов грати на вулицю з друзями, а в кімнаті лишилась дружина. Батько, напевно, подумав що нікого немає, тому різко змінив тему розмови. Довго жалівся своєму другові, що йому вже набридлі ці нахлібники в його квартирі.

-Переїхали, і навіть не запитали дозволу. Воду використовують ніби нескінченний, світло ввечері по всій квартирі вмикають. Горить ніби на Хрещатику. А продукти. Ти навіть не уявляєш, скільки вони жеруть! А дружина мого сина? Паскудна людинка. Готувати не вміє, та ще й на шию йому сіла. Звільнилась з роботи й тепер днями вдома сидить. Ледащо!

Список був довгим. Дружина мені навіть все розповідати не захотіла. Я взагалі не зрозумів звідки претензії. Це ми б мали їх висувати, бо за все, в тому рахунку воду, газ, світло, опалення все оплачую я. пенсію, яку батько отримує на карту я не чіпаю. Він нею розпоряджається як забажає. Навіть більше скажу, кожного тижня підкидаю йому тисячу-дві на поточні потреби. Чесно сказати, батько мене просто розчарував! Я хотів йому допомогти, бо як не крути, ми рідні, та я його люблю. Проте отака дяка за щиру допомогу. Таке наговорювати на мою дружину. Вона йому й торти кожного дня пече, сама сільодку робить, яку батько так любить…

Після дзвінка дружини в сльозах, я сказав їй збирати речі, ми переїздимо назад. Сам буду інколи до батька навідуватись. Видно, без нас йому буде краще. Нам так точно легше морально.

Оцените статью
Чесно сказати, батько мене просто розчарував! Я хотів йому допомогти, а він ось так ставиться до моєї родини.