Чоловік довго вмовляв Надію взяти кредит, аби орендувати приміщення для бізнесу. Жінка не хотіла цього робити, але і втрачати чоловіка теж не хотіла.

– Ну ось бачиш, у нас все прекрасно виходить, ось ще декілька тижнів і можна відкривати інший магазин – в піднесеному настрої викрикував Михайло.

– Добре, ти мав рацію і я вірю тобі, але не заглядаймо наперед. Просто мовчки запаковуймо, бо можемо й не встигнути.

Михайло та Надія прожили у шлюбі більше ніж шість років. Відразу після весілля за подаровані гроші вони вирішили відкрити бізнес. Поки грошей на утримання цієї справи офлайн не було, то вирішили працювати лише в Інтернеті. І ось скоро їхня квартира була заставлена косметичними товарами.

Та оскільки дохід завжди був нестабільним, то жінка мусила ще ходити на звичайну роботу до шкільної бібліотеки. А сьогодні чоловік десь пропадав допізна, увечері прийшов весь без настрою та з кислим виразом обличчя. Вечеряти не став та і з сім’єю на контакт не ішов.

Потім же він почав свою серйозну промову:

– Слухай, Надіє, ми все ж таки повинні були орендувати те приміщення. Нехай спочатку підемо в мінус, але потім обов’язково із усім справимось. А якщо ні, то хіба заради такої справи не можна кредит узяти?

– Який кредит? Ти з дуба впав? Ми і так не маємо там великих успіхів, я мушу постійно на роботу ходити, аби покрити збитки, а ти пропонуєш ще в більші борги влізти. Це зовсім невиправданий ризик.

– Все з тобою зрозуміло. Якщо не віриш у мої сили та не любиш, то так і скажи. Для чого ці відмовки? Я постійно для нас стараюсь, а ти навіть підтримати не можеш. Знаєш, мені набридло, піду куди подалі з цього божевільного дому.

– Куди ти іти надумав? За вікном ніч.

– Я втомився від такого ставлення. Піду до іншої, яка буде мене більше цінувати.

– Та що ти говориш? Невже ти не знаєш, як сильно мене ранять такі слова? Добре, я погоджусь на кредит, якщо тобі це так важливо. Думаю, мені в банку не відмовлять. Все у нас із тобою буде чудово.

Так воно і трапилось. Надія пішла оформлювати кредит, отримала бажані гроші і довірила їх чоловікові на розвиток бізнесу, та через декілька місяців справа, як і очікувалось, прогоріла. Тому Михайло забрав усі свої речі та пішов з дому. Бідна Надя не знала, як їй далі жити. Мало того, що чоловік покинув, то ще і застрягла в боргах по вуха.

Напевно, з цього відчаю вона й надумала хоча б використати те приміщення, яке вони орендували, пригадала своє студентське минуле, в період якого займалась танцями та почала давати групові, а згодом і індивідуальні уроки. Вона тоді і подумати не могла, що улюблена справа може приносити такий прибуток. Не минуло й року, як кредит було погашено.

Коли про це дізнався Міша, то виявив бажання повернутись. І Надія, наївна душа, подумала, що так буде краще для їх всіх та прийняла його назад. Навіть не знаю, чим можна виправдати такий вчинок.

Оцените статью
Чоловік довго вмовляв Надію взяти кредит, аби орендувати приміщення для бізнесу. Жінка не хотіла цього робити, але і втрачати чоловіка теж не хотіла.