Чоловік дуже хотів сина, вже навіть ім’я йому придумав, а я народила йому донечку, так ще й ні на краплину не схожу на нього!

Всю мою вагітність чоловік пропрацював за кордоном на роботі. Я в цей час переїхала жити до свекрухи, бо всі боялися мене одну залишати на довгий час, щоб чогось не сталося. А мама Тетяна — вдова, живе сама на квартирі. Ми з нею дуже добре ладимо і вона мене любить, як рідну доньку. Тому, перед тим, як Тимофій поїхав закордон, він відправив мене жити до своєї мами.

Все було добре, свекруха робила для мене все, що тільки можна, вона не дозволяла мені втомлюватися, доглядала, смачно годувала й ходила зі мною на всі візити до лікаря. Ці місяці моєї першої вагітності були явно одні з найкращих у моєму житті. Я напевно ніколи не відчувала стільки турботи й любові.

Взагалі, Тимофій дуже хотів сина. Ось прям таки марив сином і вже навіть ім’я для нього придумав. А мені було байдуже, хто в нас народиться, головне, щоб дитина здорова була. Свекруха була зі мною солідарна.

Ми з чоловіком кожен день зідзвонювалися, переписувалися і, коли мені сказали приблизну дату пологів, Тимофій сказав, що повернеться до того часу. Сказав — зробив. Коли наше дитятко народжувалася, Тимофій був у дорозі.

Мені показали моє чудо й сказали: “у вас здоровенька дівчинка”. Я вже тоді задумалася над тим, як відреагує чоловік. Я навмисно не хотіла знати стать дитини до пологів, хотіла, щоб це був сюрприз. Але свекруха, яка була поряд зі мною весь цей час, зрозумівши, про що я думаю, сказала, що все буде добре і, якщо її син тільки спробує щось ляпнути, вона йому одразу мізки вправить. Я поклалася на неї. Але коли я трохи відійшла від пологів і мені принесли мою лялечку я ще більше замислилася. Моя дівчинка народилася з волоссям на голові. Ні, не просто з пушком, а з нормальним таким чорнявим волоссям. Дехто б їй позаздрив, дехто такого не має в дорослому віці, а вона з такою шевелюрою народилася. Але річ в тому, що і я, і Тимофій — біляві, а донечка народилася чорноброва, схожа на маленьку циганку.

Коли Тимофія впустили до мене в палату, я лежала, а поряд мене стояло ліжечко з донечкою. Чоловік одразу підбіг до нас і, коли побачив доньку, крикнув до мами, що саме зайшла в палату за ним:

— Мамо, так це ж викапаний дідусь Стефан! Ну скажи, хіба не так?

Я не розуміла, чи це добре, чи не дуже, але і свекруха теж підтвердила, що донечка схожа на якогось дідуся Стефана. Вже потім я дізналася, що це покійний тато моєї свекрухи, який дуже любив Тимофія і виростив його.

Ми назвали донечку Стефанія на честь дідуся, якого так любив мій чоловік. Донечка росте і свекруха каже, що Стефа й характером на свого прадідуся схожа, така ж веселунка!

Оцените статью
Чоловік дуже хотів сина, вже навіть ім’я йому придумав, а я народила йому донечку, так ще й ні на краплину не схожу на нього!