Моя сестра народила хлопчика. Пологи були дуже важкими і після народження дитини вона дуже погано почувалась. Їй навіть по палаті було важко ходити. Ми з мамою їй з дому почали приносити смачну їжу, бо хотіли, щоб вона набиралась сил і якомога швидше її виписали додому. Лікарняна їжа не підходила сестрі, у неї часто болів шлунок.
Чоловіків у лікарню не пускали, тому наш зять не приходив до дружини. Він був сиротою, тому нікого крім Уляни та сина у нього не було.
Познайомились вони під час навчання в університеті. Спочатку дружили, а потім почали зустрічатись. Коли закінчили навчання і знайшли роботу, то вирішили одружитися.
Мої батьки допомогли молодятам купити квартиру, щоб вони мали де жити. Вони допомогли зробити ремонт та придбати меблі. Вони хотіли, щоб у дочки і зятя все було добре.
На другий вечір Уляна почула знайомий голос. Вона підійшла до вікна та побачила чоловіка з другом. Він ледве стояв на ногах.
– Щось трапилось? Чому ти у такому стані? – запитала вона у Назара.
– Нічого. Я з другом народження сина святкував.
– Тоді зрозуміло
– А в тебе є гроші і щось поїсти?
– Не переживай мати і сестра мені все принесли.
– А ти можеш мені дати грошей і трохи їжі, бо я так святкував, що останні гроші витратив і тепер не маю за що їжу купити.
