Чоловік наполіг, щоб після розлучення син залишився жити з ним, та вже не раз пошкодував про це. Нехай подякує своєму адвокату

Коли ми одружуємось, то думаємо, що це на все життя. Та не кожен шлюб схожий на казку зі щасливим кінцем. Часто доля підносить неочікувані сюрпризи, ще й досить неприємні. В нас все було добре, підростав син. Але коли йому виповнилося одинадцять років, чоловік пустився берега.

Спершу я лише здогадувалася, що в нього хтось є на стороні, але хотілося вірити, що я помиляюсь. Ми завжди вважалися порядною сім’єю. Але коли якась із його коханок побувала у нас вдома, залишивши білизну під нашим ліжком у спальні, я зрозуміла, що пробачити цього не зможу.

А чоловік навіть не заперечував. Звісно, він виправдовувався, казав, що це перший та останній раз, але я була категорична й сказала, що ми розлучаємось. Та цей процес виявився не з легких. Через суд ми ділили навіть найменші дрібниці, починаючи посудом, закінчуючи постільною білизною. Та найбільшого стресу мені завдало виборювання опікунства над нашим сином. Чоловік не пошкодував грошей на адвоката, щоб той таки переконав суддю в тому, що я нікудишня мати й дитині зі мною буде гірше, ніж з її батьком. Завдяки його старанням, я тепер бачуся із сином лише на вихідних.

У нас хороші стосунки, хлопчик мене ні в чому не звинувачує. Звісно, він хотів би, щоб мама жила з татом і сумує за мною не менше, ніж я за ним. Тому я стараюсь, щоб кожна наша зустріч була для нього пам’ятною й ми максимально повноцінно використали відведений на це час.

А от чоловік вже не раз пошкодував, що так настирливо добивався опіки над сином. Він вперше зіткнувся з усіма складнощами батьківства, які раніше лежали на моїх плечах. Для хлопця потрібно готувати їсти, перевіряти уроки, купувати йому одяг, взуття та слідкувати за його зовнішнім виглядом, а також дбати про правильний розпорядок дня. Досі, чоловік думав, що все це відбувається само собою, а нині він зрозумів яку кількість обов’язків я виконувала і як мені було слухати аргументи проплаченого адвоката щодо моєї неспроможності, як матері.

Зараз я живу життям вільної жінки. Я цілком забезпечена, хоча й сплачую чверть заробітної плати у якості аліментів. Хтось мене засудить, хтось зрозуміє. Але для мене найголовніше, щоб моє рішення розумів мій син.

Оцените статью
Чоловік наполіг, щоб після розлучення син залишився жити з ним, та вже не раз пошкодував про це. Нехай подякує своєму адвокату