Я власними руками зруйнувала щасливу родину. Мій чоловік, Павло, мав гарну роботу, ніколи мене не ображав і все робив для нашого синочка. Та мені чомусь було цього замало. Я рано вийшла заміж, мені було тільки 18 років. Я ще не встигла нагулятися, але втратити такого гарного і перспективного хлопця не могла. З чоловіком у нас було все добре, але не вистачало яскравих, живих емоцій
Павло працював в іншому місті по декілька місяців, тому він нечасто бував вдома. Я була сама з маленькою дитиною. Звичайно, він постійно надсилав кошти, і не малі. Та мені хотілося більшого. Одного разу у мене задзвонив телефон, це був незнайомий чоловік, він помилився номером. Так ми і познайомилися з Андрієм. Ми почали кожного дня переписуватися, говорити. А потім навіть зустрілися. Він дав мені те, чого я так давно хотіла, — справжні емоції, пристрасть. Я не могла уявити життя без нього, але не хотіла обманювати чоловіка. Коли Павло збирався додому, я йому подзвонила і розповіла всю правду. Сказала, що буду жити разом з Андрієм та дитиною, і до його приїзду мене вже вдома не буде.
Чоловік був дуже засмучений, та навіть тоді він не сказав жодного поганого слова. Лише вимовив: «Бажаю тобі справжнього щастя». Павло дав мені все, що міг, та я цього не цінувала. Тільки зараз розумію, що я втратила того, хто справді піклувався про мене.
Я зібрала наші з сином речі та написала Андрію, що кидаю чоловіка. Я сподівалася, що він відразу подзвонить і зможе забрати нас. Але відповіді я так і не отримала. Я не могла залишатися вдома, бо тоді прийдеться подивитися в очі Павлові. Тому вирішила пожити деякий час у брата. Я сподівалася, що мій коханий напише мені і ми почнемо жити разом. Та цього так і не сталося.
Андрій не відповідав ні на повідомлення, ні на дзвінки. Пізніше він взагалі заблокував мій номер. Я не могла повірити в це. Той, заради кого я покинула все, залишив мене саму. Я не могла і далі жити у брата, у нього своя родина, місця не вистачало на всіх. Але я не маю нічого. Де мені з сином жити далі? За які кошти? Мої батьки вирішили навідатися до Павла, хотіли, щоб він прийняв мене назад, казали, що то була велика помилка і я дуже жалкую. Та він лише погодився допомагати синові та й все на тому, таку зраду він ніколи не зможе пробачити.
Одного дня чоловік запропонував мені зустрітися. Я сподівалася, що він змінив рішення і прийме нас назад. Та він це зробив лише для того, щоб розповісти мені всю правду про Андрія. Як виявилося, він безробітний, живе з батьками, ніколи не працював. Павло не міг повірити, що я проміняла його, гарного, роботящого на неробу, який сидить на шиї у своєї родини.
Павло мав рацію і я це визнала але від цього нічого не змінилося. Мої батьки допомагають мені знімати маленьку квартиру. Чоловік дає гроші на сина, але зі мною навіть не говорить. Тепер я розумію, що треба цінувати, коли тебе люблять і готові на руках носити. Втратити це дуже легко, а повернути неможливо.
