«Чоловік покинув мене, коли мені виповнилося 64. Я постала перед вибором – що робити?»

Наші діти вже зовсім дорослі. Ще минулого року кожен з них звив власне гніздечко. Так я залишилася лишень з чоловіком, з яким прожила тривалих двадцять вісім років. І раптом у свої шістдесят три чоловік раптом забажав розлучення.

Для мене це був грім з ясного неба. Та кому ж ти потрібен у такому віці? Знайшов молоду і гарну.

Діти й гадки не мають, що я залишилася сама. І мені не хочеться їх тривожити. Бо в них свої клопоти – робота, діти, хата.

А мені до болю сумно і прикро, що так зі мною поступив чоловік, якому подарувала свої найкращі роки. А тепер він зі мною судиться, бо треба новій дружині подарувати автівку і засвідчити, що прийшов до неї не з порожніми руками. Тому усе майно потребує поділу – так вважає він.

Казав мені, що їде провідати на схилі літ свою родичку, котрої не бачив пів життя. Але після повернення з такого гостювання несподівано заявив, що в нього появилася жінка його мрії. І він не збирається коротати зі мною старість, бо нема в цьому змісту. Тому маю віддати йому половину нажитого спільного майна. Так буде справедливо.

Я спочатку подумала, що мій старий жартує. Тому махнула на нього віником, яким підмітала підлогу. А він не на жарт розійшовся. Зрозуміла, що це далеко не жарт. І присіла, бо підкосилися ноги піді мною.

-Якщо добровільно не хочеш відпустити те, що мені належить, то я подаю на суд, – мовив він і приготував відповідну заяву.

Так я в свої 64 залишилася біля розбитого корита – сама в чотирьох стінах, без дачі і машини. Добре, що хоч квартиру всю відсудила собі.

Оцените статью
«Чоловік покинув мене, коли мені виповнилося 64. Я постала перед вибором – що робити?»