Одного дня чоловік сказав мені: “Я уже давно хотів тобі сказати, що йду від тебе! Але чекав, бо ти була вагітною і боявся, що щось станеться з дитиною, а після народження дочки ти була дуже виснаженою, тому мені знову довелось відкласти цю розмову.”
Я була шокованою і навіть спочатку думала, що це жарт. Але Дмитро зібрав речі і пішов від мене.
Ми були одружені десять років і останні сім років мріяли про дитину. Я не могла завагітніти, тому звернулись до лікарів і після аналізів вони сказали мені, що я здорова. Тому я попросила перевіритись чоловіка він також зробив аналізи і у нього з здоров’ям було все гаразд. Лікарі розвели руками і сказали, що не знають чому ми не маємо дітей.
Через те, що я не могла завагітніти, я була завжди знервованою і часто сварилась з чоловіком. Але після сварок ми завжди мирились і мені здалося, що у нас все буде добре.
Одного разу я почала почуватись дуже погано, я зрозуміла, що щось не так. А через декілька днів дізналась, що вагітна.
Я була дуже щасливою і мені здавалось, що мій чоловік також. Під час вагітності він дуже добре до мене ставився і я думала, що він любить мене. Я відчувала, що з народженням дитини у нас буде повноцінна сім’я. На жаль, я помилялась.
Я народила донечку і все було добре. На четвертий день мене з дитиною виписали з пологового будинку. Чоловік мене зустрів і з радістю ніс донечку на руках. Мої родичі і друзі вітали нас. Ми повернулися додому, де Дмитро допомагав мені доглядати за дитиною і вставав вночі до дочки. Я після пологів довго відновлювалася і він огорнув мене турботою та любов’ю. Я відчувала себе щасливою жінкою та мамою.
А коли дитині було три місці чоловік сказав:
– Я йду від тебе!
Я навіть не зрозуміла, що він має на увазі.
– Куди йдеш? – здивовано закліпала очима я.
Чоловік обернувся і пішов збирати речі, я пішла за ним і дивилась, як він складає свій одяг у сумку.
– Я уже давно хотів з тобою розлучитись. У мене є інша жінка. Я довго чекав, бо ти була вагітною і я боявся, що щось станеться з дитиною, а після народження дочки ти була дуже виснаженою, тому мені знову довелось відкласти цю розмову. А тепер ти почуваєшся краще і можеш сама справлятись з дитиною, тому я йду від тебе! – сказав мені мій чоловік.
Я була шокована і не знала, що йому відповісти. Моя дочка заплакала і я пішла до неї, узяла на руки Василину та продовжувала думати про чоловіка. А він узяв сумку і поклав свої ключі на стіл та пішов.
Минуло три тижні і ми зустрілись та обговорили деталі розлучення. Квартиру він залишив мені, обіцяв виплачувати хороші аліменти щомісяця і приходили до дочки на вихідні. Я до останнього думала, що він повернеться, але цього не сталося. Він уже давно вирішив піти від мене і чекав слушного часу, щоб мені сказати.
Минуло два роки і чоловік приходить до нас в неділю та гуляє з дочкою. Він купує їй усе необхідне та переказує нам гроші. Виявилось, що він два роки мене зраджував. А коли вирішив піти до коханки, то я сказала, що вагітна і Дмитро вирішив мені нічого не говорити, аж поки не буде слушна нагода. Коли дитині виповнилось три місяці він зрозумів, що я зможу дати собі раду і без нього, тому пішов від мене.
