Чоловік повідомив мені, що хоче р0злучитися зі мною та відібрати у мене сина. Я в р0зпачі, адже закон на його стороні.

У мене відіб рали дитину.

Кілька років тому я познайомилася зі своїм майбутнім колишнім чоловіком. Він був багатий, солідний, щоправда, не наш, не українець. Він любив мене до нестями, дарував дорогі подарунки, а пропозиція руки й серця взагалі було схожа на сцену романтичного кінофільму.

Я спочатку сумнівалася, оскільки дуже прив’язана до своїх батьків і їхня думка мені дуже важлива. Тато з мамою радили мені не спішити, придивитися, а вже потім виходити заміж. Вони наче щось відчували, але я переконала їх у тому, що він дуже надійний.

Ми зіграли пишне, багате весілля. Прилетіли його родичі, друзі. На перший погляд, все пройшло ідеально. Але вже на весіллі я помітила зовсім не прихильні погляди його батьків. Вони наче незлюбили мене з першої нашої зустрічі, хоча, коли спілкувалися з ними по Skype, все було добре.

Ще до весілля ми з чоловіком домовилися, що після ми поїдемо до його сім’ї, щоб ближче познайомитися з його культурою. Я не заперечувала, оскільки розуміла, як йому це важливо.

Так і сталося. Наступного ранку ми вилетіли в Саудівську Аравію. Я тоді й передбачити не могла, чим все може обернутися для мене. Ми планували погостювати 2 тижні та назад в Україну, принаймні я так планувала, але виявилося, що мій чоловік зовсім не поділяв моїх думок. Вже через кілька днів, він сказав мені, що ми тут затримаємося, бо він так вирішив. Коли я спробувала щось заперечити, аргументуючи це тим, що не попередила своїх батьків, не взяла всіх потрібних речей, не вирішила нічого з роботою, він мені коротко сказав: ти моя жінка і маєш мене слухати.

В той момент я налякалася. Я не раз чула історії, про їхніх мужчин, які поводяться за своїми жінками, як зі своєю власністю, але мій чоловік завжди доводив своїми вчинками, що це лише міф та стереотипи.

А через кілька днів я дізналася, що вагітна і строк уже великий. Відверто кажучи, я була в розпачі. Я сподівалася, що коли він почує цю новину, погодиться вернутися назад. Але, все відбулося навпаки. Він сказав, що народжувати я буду тут, за мною буде доглядати його сім’я. Вагітність була важкою. Я багато плакала, капризувала, чоловік не раз зривався на мене, мовляв, я соромлю його перед братами та батьками. Я не розуміла, що коїться.

Через 6 місяців я народила хлопчика. Чоловік був неабияк щасливий, навіть подобрішав до мене. Тоді він мені сказав, що якщо хочу, можу поїхати провідати свої батьків. А витрати на дорогу він мені оплатить. Я ні за які гроші не хотіла залишати сина на нього та його сімейку. Але вибору у мене не було, я одна у чужій для мене країні. Іншого шансу може й не бути. Ще під час вагітності планувала, що як тільки вирвуся в Україну, одразу звернуся у відповідні органи, щоб негайно розлучитися з ним.

І ось, я залишила все і приїхала в Україну. Батьки за цей час постаріли на років 10. Я все їм розповіла і вони підтримали мене у моєму рішенні.

А нещодавно мій чоловік написав мені, що хоче розлучитися зі мною та відібрати у мене дитину, мовляв, я невірна та не приділяю часу синові. І, що закон на його стороні.

Я тисячу разів пожаліла, що взагалі зв’язалася з такою страшною людиною. Що мені тепер робити? Як знайти вихід з цієї ситуації та повернути сина?

Оцените статью
Чоловік повідомив мені, що хоче р0злучитися зі мною та відібрати у мене сина. Я в р0зпачі, адже закон на його стороні.