Одного дня я поспішала на роботу з обідньої перерви. Вирішила йти швидше, щоб не запізнитись і не звернула увагу, як мене наздоганяла жінка.
– За вами не вгнатись. Ніби тікаєте від мене,- заговорила вона жартома, переводячи подих.
– Вибачте, як коли поспішаю, то нікого навколо не помічаю, ви не перша, хто робить мені подібне зауваження, – ніби виправдовуючись відповіла я. – А я з обіду біжу, не хочу запізнатись на роботу.
– Мені теж в цю сторону, – сказала Марійка.
Це моя давня знайома, якої я не зустрічала вже близько десяти років.
– Як ваші справи?, – продовжила розмову вона.
– Та все по старому. Діти подорослішали, тепер у кожного власна сім’я. А я живу, як жила.
– А чоловік, що там?,- поцікавилась вона.
– З чоловіком теж все без змін.
– А от я зі свої вже не живу і планую подати на розлучення.
– А чого так? У вас же двоє дітей?
– Усі ці роки я намагалася зберегти наш шлюб. Та люди, вочевидь, не міняються.
Враз з її лиця зникла посмішка. вона опустила очі та розповіла свою історію.
– Коли я народила другу дитину, чоловік відмовився визнавати батьківство. Тоді у нього вже була інша. Хоча я про це знала, та скандалів не робила, бо боялася, що він піде від мене остаточно. Спершу, він ще якось приховував свої походеньки, а потім взагалі не таївся. Водив коханок у кафе, де його не раз бачили наші спільні знайомі. Міг не прийти ночувати додому. Я закривала на все очі. Віддавала усю свою любов дітям. У мене синочок і донька – два милих сонечка. А їхній батько дозволяв собі заявлятися під ранок у нетверезому стані. Потім пів дня відсипався. А ми мусили поводитись тихенько, аби його не розбудити. Я була хорошою господинею, завжди прибрано, їсти наварено, діти доглянуті. Робила все для того, аби він хотів повертатись додому. А чоловік нічого цього не цінував, лише підсміювався.
– То ви й так задовго це все терпіли!, – не стримавшись промовила я.
– Так. Це правда. Я була впевнена, що за стосунки треба боротися. Тільки не врахувала, що за них мають боротися обоє партнерів. А так все перетворюється на замкнуте коло. Чоловік знущається, а я дозволяю йому це робити. Але жінка не повинна такого терпіти! Я це усвідомила, хоча й так пізно і вирішила вирватися з цього кола. Бо ж раніше принижувалася, відстежувала його коханок. Одну взагалі підстерегла під під’їздом її дому і благала залишити нашу сім’ю у спокої. Тисла на жалість тим, що у нас двоє діток ростуть. Соромно згадувати ці моменти. Вона ти подивилася на мене, як на прокажену і мовчки пішла. Не передати словами, що я тоді відчувала.
Вона зробила паузу, ледь стримуючи сльози й продовжила:
– Чоловік сказав, що хоче зробити паузу у наших стосунках і поїхав, залишивши мене з двома дітьми. Вони запитують де він, а я не знаю, що відповісти. Нещодавно я зустріла його біля магазину на сусідній вулиці. Донька з сином так зраділи, побігли до нього на зустріч, а він просто утік. Від власних дітей, уявляєш? Це мені розбило серце остаточно.
Я почала її втішати. Сказала, що ще все у неї попереду, ще зустріне вона того, хто цінуватиме її.
– Я про це зараз не думаю. Все ще сподіваюся, що він одумається і повернеться.
Я промовчала, а сама подумала, що не скоро вона ще вирветься з цього замкненого кола.
