Я довгий час не могла завагітніти. Це було справжньою трагедією для мене, а особливо для мого чоловіка. Він молодший від мене на 3 роки. Зараз ця різниця не дуже помітна, але все ж.
Я за всі свої 30 років жодного разу не працювала. Моя мама завжди переконувала мене, що головне для дівчини добре заміж вийти та народити дітей, а за все інше чоловік подбає. Тому я так і виросла, у батьків на шиї. Розумію, що це було неправильно ще з самого початку, але мені так було добре, нічого мене ніколи не хвилювало. Я жила безтурботним життям і тоді не дуже за це переживала, бо моя мама так само жила. Тепер я розумію, що мій батько — золота людина зі сталевими нервами.
Але, тепер ближче до справи. А проблема ось у чому: після того, як вийшла заміж, я довгий час не могла завагітніти. Чоловік дуже терпляче за цим всім спостерігав, хоча я знала, як сильно він хоче дітей. Але нічого вдіяти не могла, ця проблема по жіночій лінії у нашій сім’ї. За цей час я знайшла собі роботу, яка мені подобається і приносить гроші, у моєму домі завжди чисто та пахне смачною їжею. Одним словом, часу я не гаяла.
Аж ось пів року тому я дізналася, що вагітна. Нарешті. Чоловік на руках мене носив, коли дізнався. Я теж була неймовірно щаслива, тому, що це справді довгоочікувана дитинка.
Але, тепер я розумію, що мені прийдеться йти у декрет, а я не хочу. Я тільки знайшла себе у житті, знайшла чим зайнятися. Нещодавно спробувала підняти цю тему під час вечері з чоловіком. Натякнула йому, що хочу продовжити працювати й заробляти гроші. Оскільки нам вони знадобляться.
Чоловік навіть слухати не став. Сказав, що до 3-х років маю сидіти з дитиною, а дальше можу роботи все, що заманеться. І його зарплатні нам цілком вистачить. Він знає, про що говорить. У нього престижна та високооплачувана робота, він спокійно може нас утримувати.
Я трішки образилася на нього за такі слова. Що означає “маю сидіти з дитиною”? Це якось егоїстично прозвучало. Але потім я зрозуміла, що нічого поганого він цим сказати не хотів, він просто вже усе продумав заздалегідь.
Його батьки цілими днями на роботі, мої живуть за сотні кілометрів він нашого міста. Хто зможе доглядати за дитиною краще, аніж я? Няня? Ні, категорично ні. Я не готова довірити свою дитинку якійсь чужій жінці. Садочок з пелюшок? Теж ні. І він мене підтримав у цьому. Тому, ми справді зійшлися на тому, що я побуду у декреті, а потім повернуся до свого заняття.
А за цей період маю можливість знайти собі ще якесь творче заняття, яким зможу займатися у вільний час. Сподіваюся, що він у мене буде.
