Одного дня чоловік вернувся роботи й ошелешив мене новиною: його сестра на якийсь час приїде до нас пожити. А все це через те, що Христя з чоловіком посварилася й збирається розлучаться. А це й не дивно, хто ж у 18 років заміж вискакує, про яку сім’ю там можна говорити, якщо обоє ще діти й сидять на шиях у батьків.
Я звісну нічого проти Христини не маю, але її присутність у нашій однокімнатній квартирі добряче відчутна.
Причина розлучення дуже проста: чоловік, а для мене він ще дитя, загуляв десь на кілька днів. Христя в інтернеті побачила його фото в компанії якоїсь дівчини. Жили вони на його квартирі, тому діватися їй було нікуди, зібрала речі й пішла від того негідника. А пішла не до батьків, які живуть у великому приватному будинку в селі, а до нас на квартиру. Я запитала в чоловіка, чи це взагалі логічно так вчиняти, у нас як-не-як дитина мала, а він сказав, що сестра дуже просилася, бо не хоче поки що батькам нічого розповідати, мовляв, боїться.
Христя приїхала й в домі настав цілковитий безлад. Якщо до цього я прислужувала двом дітям (маю на увазі свою донечку Софійку й чоловіка), то тепер у мене з’явилася ще й Христина. Вона дитина, ще й розпещена. Робити не вміє нічого. Так мало того, ще й гармидер влаштовує. Я її не прошу якось мені допомагати, але хоча б не робити ще гіршого безладу, не розкидувати всюди свої речі, косметику. А їй байдуже. Вона лежить на ліжку й рюмсає, бо їй тяжко без коханого.
“Якщо так тяжко, то вертайся до нього, хто тебе тримає!?” — кожного разу я ледь стримуюся, щоб не сказати ці слова. Знаю, з родиною так не можна, це сестра чоловіка, бла-бла-бла. Але вона егоїстка! В цій ситуації вона думає тільки про себе і того дурня, хоче, щоб біля неї всі бігали, заспокоювали й казали, яка вона мудра і як правильно вчинила. Приїхала на два тижні, втрутилася в наше життя, порушила наш спокій і сімейний порядок, а тепер заявила, що їй з нами так добре, тому вона ще затримається, бо досі не пробачила своєму чоловікові.
До цього часу я терпіла, стримувалася, навіть знаку не подала, що мене щось не влаштовує. Але ще місяця з нею в одному домі я не витримаю. Це ж взагалі ніякого особистого життя.
Я запитала в чоловіка, скільки це все ще продовжуватиметься. Він зрозумів, що я незадоволена, тому пояснив, що квартира, в якій ми живемо, записана на його маму і мала дістатися Христі. Батьки її дуже сильно люблять і завжди мріяли, щоб їхня єдина доня мала квартиру в місті. Тому, щоб не залишитися без даху нам доведеться терпіти все, що відбувається, бо як тільки батьки дізнаються, що в їхньої доньки негаразди в сімейному житті, можуть попросити нас звільнити квартиру для Христі. А ми тоді куди Бог пошле.
Ось так склалося в сім’ї мого чоловіка, його постійно кидають напризволяще, все сестрі віддають. І що тепер робити? Шукати зараз нову квартиру? Чи знайти спосіб помирити цих двох голубків?
