«Чоловік си_дить на моїй спині і відм0вляється працювати»

Уже рік минув, як мій чоловік безробітний. У мене склалося таке враження, що він уже звикся з такою ситуацією. Бо не робить найменших спроб для пошуку роботи. Але я вирішила, що так бути далі не може – у сім’ї тягловою силою має бути чоловік, а не жінка.

Учора витратила останню сотню з заощаджених грошей. Усе – треба щось змінювати! Чоловікові пора підняти свій зад з дивана і йти на роботу. А він мовчить і клацає кнопками ноутбука, наче це його не стосується. Він навіть не робить спроб щось собі підшукати.

У хаті з нього робітник також ніякий. Їсти готувати він не вміє. Прибирає абияк. Продукти закуповує неякісні. Я вже на це закриваю очі, щоб зайвий раз його не діймати.

Зрозуміла, що він без мого копняка не зрушиться з місця. Почала сама шукати йому роботу. Знайшла. Потрібні розвізники піци. І зарплата хороша, і робота неважка.

Але Олег крутить носом. Каже, що це для пацанви робота. Йому таке не підходить. Я питаю, чи це так важливо. Основне, що ти зможеш виконувати таку роботу і заробляти нормально.

Олег категорично відмовився від такої роботи. Тоді я підшукала йому місце на будівництві підсобником. На таку пропозицію він зреагував криком:

-Ти збожеволіла! Іди і працюй!

Розумію, що важко перейти з посади інженера на роботу звичайного робітника, де не вимагається освіта чи якийсь досвід. Але ж сидіти, склавши руки, також не годиться. Це просто не по-чоловічому!

Поставила Олегові ультиматум – до місяця часу він іде на роботу або з’їжджає з моєї квартири. Мені важко на одну зарплату годувати аж три роти. Син он уже чотирнадцять років і треба думати про репетиторство. А зарплата моя не така вже велика.

Чоловік, бачу, пакує чемодан, а роботу так і не шукає. Я його не розумію. Не хочу, щоб він ішов від мене. Але й не можу далі його тягнути на власній спині. Може, хтось порадить, як йому допомогти з пошуком роботи?

Оцените статью
«Чоловік си_дить на моїй спині і відм0вляється працювати»