Катерина ішла додому і не могла зібрати всі свої думки докупи. Давня подруга запропонувала їй поїхати із нею на роботу за кордон. Там вона вже була три місяці, все дослідила, звикла, тепер на заробітки і знайому кличе на перевірене місце.
Та Катя поняття не має, що відповісти. В неї ж двоє діток, потрібно їх за щось одягати та годувати. Але якщо подивитись на ситуацію під іншим кутом, то що це, їй доведеться не бачити рідних цілий рік?
Не раз на тему заробітків говорили у сім’ї. Та чоловік навідріз відмовляється кудись їхати. Якщо так, то комусь же треба комфортом жертвувати. От і Катерина вирішила, що така її доля.
Коли про це рішення почув Юрій, то відреагував спокійно. Він нічого поганого в цьому не бачив та тільки зрадів, що дружина наважилася. А от він тут якось впорається, дітьми буде бабуся займатися. А Катерина замість того, щоб на нього сваритися цілодобово, то нарешті якусь користь принесе сім’ї.
Юра був і дуже задоволений таким ходом подій, проте старався не показувати цю радість, аби не розізлити кохану. Зараз ще передумає і переб’є йому всі плани.
Коли настав день від’їзду, то жінка плакала дуже сильно. Ніколи їй не доводилось залишати дітей на такий довгий час. Діти ридали теж. От тільки Юрі було не дуже то й сумно. На цьому й попрощались.
А через два роки Катерина вже складала валізи додому. Роботодавець питав, коли вона повернеться, але жінка не казала, що планує ще працювати, просто мовчала або переводила тему. Вона ж так за дітками засумувала.
Коли вона підійшла до рідної хати, то аж щось стиснулось у грудях. Діти стали такими дорослими, прямо не впізнати. Всі кинулись в обійми, на поріг вийшла свекруха із посмішкою на обличчі. Таким особливим був момент. От тільки чоловіка ніде не було видно на горизонті.
Наталя Богданівна побачила сум в очах невістки, проте одразу пояснила, що чоловіка можна не чекати, давно він переїхав до іншої, сюди навіть не з’являється. Ось так і заробила Катя грошей за кордоном, а чоловіка втратила.
