В тридцять років я вирішила кардинально змінити життя. На долю я не скаржилась: працювала у швейному цеху, заробляла якісь гроші, після зміни поверталась додому та приступала до побутових справ. Мої будні були схожі між собою – рутина одним словом. Стосунки з чоловіком завжди були нормальні. Ми звісно, інколи сварились, але до скандалів діло не доходило. Зрештою, звичайна рядова сім’я.
Та якось мені на думку спала неочікувана ідея. Я вирішила кардинально змінити сферу діяльності. Вирішила спершу порадитись з чоловіком. Він мене повністю підтримав, та сказав, що я можу займатись тим, що мені до душі, та тим, що зробить мене щасливою. Фінансове питання, у цьому випадку, не було вирішальним. Після звільнення з цеху, я відпрацювала необхідні два тижні та вже наступного дня мерщій побігла у художню крамницю.
Взагалі, я навчалася в університеті на дизайнера інтер’єрів. Малювання завжди було моїм хобі. Але вийшла заміж та почала працювати не за спеціальністю, про що не раз шкодувала. Все життя я займалася тим, що не було близьке моїй душі. Але тепер, я твердо вирішила це змінити.
В цеху я не заробляла великих грошей, але всю отриману зарплатню витратила на необхідні для моєї творчості товари. Я придбала все, що потрібно для живопису. Мольберт, полотно, фарби, пензлі, олівці та папір, та ще багато всіляких дрібниць. Повернувшись з магазину, одразу приступила до діла. Перші мої роботи були пробними, для себе, так би мовити. Вони не приносили мені ніякого прибутку. Але тут, не малу роль відіграла підтримка сім’ї. Згодом, мені вдалося відтворити деякі роботи видатних художників. Син запропонував надіслати свої роботи на один із тематичних сайтів, де розміщували картини й інші художники. Я погодилась, хоча й не сподівалася, що з цього щось вийде. Свою творчість я оцінила досить високо, адже я стільки часу та зусиль доклала, щоб написати ці картини.
Минуло лише півтора місяця й мою роботу придбали, потім ще одну. А згодом, якась пані попросила написати їх картину під замовлення. Це було для мене новизною. Я вирішила порахувати, скільки ж я заробила за місяць своєю творчістю. Результати мене приголомшили. Одна моя картина коштувала, як місячна зарплата мого чоловіка. Мене це не бентежило до того моменту, як я стала помічати, що чоловік все частіше перебуває у поганому гуморі. Я не розуміла, які до мене можуть бути претензії – тут радіти треба! Адже зароблені гроші, я не витрачаю на власні забаганки, а кладу у спільну сімейну казну. Шукаючи вихід, запропонувала класти вторговані за продаж картин кошти, класти на банківські рахунки дітей. Але така моя пропозиція не лише не загладила конфлікт, а й додала до нього ще більше негативу зі сторони чоловіка.
Він сказав, що хоче пожити окремо. Через деякий час зателефонував та вимагав покинути улюблену справу, якщо хочу зберегти нашу сім’ю. Мені довелося зробити свій вибір. Я обрала професію своєї мрії. Якщо чоловікові власна гординя стоїть вище наших стосунків, то це його проблеми. А я, не пішовши у нього на поводу, та обравши улюблену справу, зараз багата та щаслива. Мої діти ні в чому не знають нужди. А я нарешті знайшла себе!
