Петро вирішив звозити свою дружину в Чорногорію. Після приїзду додому, Олеся покликала подруг, щоб похвалитися своєю засмагою та показати фото з відпочинку.
Одна з подруг виявилася дуже спостережливою й помітила, що майже на усіх їхніх фотографія присутня загадкова жінка в червоному капелюсі. Коли Олеся прислухалася до слів подруги й почала перемотувати фотографії, виявилося, що й правда, всюди засвітилася Лариса, жінка, з якою Олеся потоваришувала на відпочинку. Вони зустрілися ще в аеропорті, потім склалося так, що в них були сусідні місця в літаку, пізніше вони зупинилися в одну готелі й кімнати їхні знаходилися поруч. Олеся сприйняла ці збіги, як долю й одразу подружилася з Ларисою.
— Розкішна жінка, — розхвалювала її Олеся. — Чоловіки до неї так і липли.
А через кілька днів Лариса появилася на порозі їхнього дому.
— Я — коханка твого Петі. І наші зустрічі в Чорногорії не збіги. — сказала Лариса.
Як виявилося, Петро хотів звозити дружину на курорт, а Лариса почала ревнувати й пригрозила йому, що все розповість Олесі про їхній роман. Вона теж хотіла в Чорногорію. Ось Петро й не знайшов кращого виходу, як взяти коханку з собою. Насправді йому це було на руку.
Коли дружина запитала в коханки, навіщо та їй все розповіла, Лариса відповіла:
— Ти не така дурепа, якою тебе вважає Петро. Олеся, ти заслуговуєш кращого.
— Чекаєш, що я його вижену й ви зможете спокійно бути разом?
— Ні, я порвала з ним ще там, в Чорногорії, після того, як з тобою познайомилася ближче. Тим більше я знайшла своє нове кохання!
Жінки поговорили. Лариса пішла і більше не з’являлася. А Петра того ж вечора чекав неприємний сюрприз — зібрані валізи біля дверей. Олеся не змогла пробачити чоловікові зраду й те, що він, безсоромний, в неї під носом з коханкою розважався.
