Чоловік з дружиною прожили разом двадцять п’ять років. Кожного року Марина пекла один і той самий торт. Він був покритий шоколадною глазур’ю, а з одного боку вона робила з крему червону троянду. Вона кожного року ставила його на стіл і чоловік сам нарізав шматочки. Він завжди частину з квіткою віддавав дружині. А цього року він подумав:
– Я уже двадцять п’ять років віддаю їй найсмачнішу частину торта. Мені дуже цікаво, яка на смак квітка з крему. Я всі ці роки був зразковим чоловіком і добре дбав про дружину та дітей. Я багато працював, а вільний час проводив з рідними. Я купив квартиру, возив свою сім’ю на відпочинок і виконував їхні прохання.
Він віддав дружині шматок торта без квітки.
Дружина здивувалась, що він цього разу їй дав інший шматок. На її обличчі з’явилась посмішка.
– Я дуже рада, що ти дав мені цей шматочок. Я не люблю їсти квітку з крему, але не хотіла заставляти тебе їсти її. Тому я нічого тобі ніколи не говорила про це.
У той момент чоловік зрозумів, що всі роки спільного життя вони з дружиною боялись сказати про свої думки та бажання, щоб не образити один одного. Вони не розуміли один одного, бо для цього потрібно було щиро розмовляти.
