Влітку я з дітьми їхала у гості до батьків. Вони живуть далеко від нас у селі. Ми з чоловіком купили три квитки заздалегідь, бо в нас є п’ятирічний син. Ми хотіли, щоб кожен з нас мав своє місце і ми їхали спокійно. Але у автобусі з нами трапилась неприємна історія. Я навіть не знаю, як реагувати на поведінку пасажира і хто з нас був неправий.
У автобусі ми сіли на місця, які вказані у квитках. Я з чоловіком сиділи разом, а наш син на іншому сидінні біля вікна. Біля нього присів чоловік з зайвою вагою. Коли він сів, то не помістився на одне сидіння. Чоловік подивився кругом і коли зрозумів, що ми батьки хлопчика, то попросив нас взяти його до себе. Ми дуже худі і наш син також, він займає половину сидіння, але це не привід, щоб ми звільняли місце.
Я йому відмовила і сказала сину сидіти на місці. Чому ми з чоловіком маємо тіснитись, ми придбали три квитка спеціально для того, щоб не тримати дитину на руках.
Пасажир почав зі мною сваритись і мій чоловік також не витримав та спробував заспокоїти його. Коли інші пасажири почули, що ми обоє сваримося з чоловіком, то почали за нього заступатись. Сказали, що нашій дитині також тісно з ним сидіти і що ми тільки думаємо про себе, а не комфорт сина.
Ніби коли хлопчик пересяде до нас, то йому тісно не буде. Чоловік знав, що має зайві кілограми і міг купити два квитки, але він не зробив цього, а тепер виганяє мою дитину.
Пасажири дуже просили нас поступитись, бо чоловік не міг нормально сидіти. Ми вирішили погодитись і усю дорогу син сидів у батька на руках.
Я не знаю, чи правильно ми вчинили, можливо, потрібно було до останнього не поступатись? Чи забрати дитину до себе було правильним рішенням, бо через наші сварки страждав наш син, якому не зручно було сидіти і слухати наші розмови.
