Василина з чоловіком прожила тринадцять років, а вчора він прийшов додому та сказав, що не кохає її. Розповів, що має коханку з якою таємо зустрічався вісім місяців. Але він вирішив переїхати до неї жити, тому розповів дружині про зраду.
Жінка від почутого мало не зомліла, їй стало погано, а на очах з’явились сльози.
«Як він міг? У нас двоє дітей, як я маю сама їх виховувати? Чому я швидше не помітила, що він мене зраджує? – думала жінка.
Назар пішов у їхню спальню та зібрав речі. Він зайшов у кімнату до дітей та поцілував у чоло. Сини запитали куди він йде, а чоловік збрехав їм – сказав, що на роботу.
Василина сиділа на стільці на кухні і тихенько плакала, чоловік навіть не зайшов попрощатись і перевірити чи з нею все гаразд. Жінка почула стукіт вхідних дверей і зрозуміла, що більше його не побачить.
Назар після розлучення до дітей не навідувався і аліменти не платив. Жінка не вимагала допомоги, вона не хотіла нічого про нього чути. Квартиру він залишив їй і дітям, а машину забрав собі.
Минуло чотири роки, діти уже підросли і пішли у школу, а жінка так і не знайшла собі іншого чоловіка. Вона жила заради дітей і весь вільний час приділяла їм.
Одного вечора хтось постукав у двері і Василина відчинила їх, а на порозі побачила колишнього з немовлям на руках. Виявилось, що його нова дружина померла після пологів і він залишився сам з немовлям. Чоловік не знав до кого звернутися по допомогу, бо з маленькою дитиною йому було дуже важко і тому, він вирішив приїхати до колишньої дружини та просити пробачення.
Жінка довго думала над тим чи пробачити чоловікові. Вона ще злилась на нього через зраду, але немовля не було у цьому винне і їй було жаль дитину. Тому, вона вирішила допомогти з немовлям, а згодом коли дівчинка підросте хай сам виховує.
Василина дозволила чоловікові з дитиною жити у сусідній кімнаті у її квартирі. Вона доглядала і годувала дитину, купила для неї іграшки та дитячі речі. Вони домовились, що чоловік буде працювати, а жінка візьме відпустку і буде доглядати за дитиною.
Коли дівчинка підросла, то називала Василину мамою і дуже любила її. Вони вирішили не розповідати дівчинці, що вона не її рідна матір, аж поки їй не виповниться вісімнадцять років.
Подруги сміялись з жінки через те, що вона виховує дитину коханки, але я вважаю, що вона правильно зробила коли почала піклуватись про чужу дитину. Це приклад сильної жінки, яка змогла пробачити чоловікові і допомогти ні в чому не винній дівчинці.
