Сімдесятилітній чоловік захворів. Він жив сам, тому про нього не було кому подбати. У нього закінчився хліб, але він не хотів турбувати сусідів, тому випив чаю.
Колись у нього закінчився цукор і він вже просив сусідку піти у магазин. Жінка обіцяла купити, але принесла його через два дні. А він чекав її і дуже переживав, чи з жінкою нічого не трапилося. Чоловік думав, що краще він не просив її, бо ці два дні прийшлось обходитись без цукру.
Він завжди сподівався тільки на себе і зараз коли він старий і хворий, також їх хоче дотримуватися цього принципу. Чоловік завжди думав, що так легше жити і це по-чоловічому відповідати за себе сам.
Він це зрозумів, ще у школі коли списав у однокласника твір і вчителька покарала Миколу і його друга. Він тоді собі не міг пробачити, що підставив однокласника.
Після цього випадку він старався бути самостійним і ніколи не просити допомоги.
Літній чоловік уже не має сил, тому інколи порушував цей принцип, але тільки тоді коли був дуже хворим.
Він ніколи не позичав гроші, старався обійтись без позики, навіть у дуже скрутну хвилину. Друзі йому, можуть, без проблем позичити гроші, але він буде не впевнений чи від щирої душі його друг допоможе, а може його рідні проти того, щоб він давав йому гроші. Чоловік розумів, що в душі буде через це дуже переживати.
У дорослих дітей він також не просить допомогти вдома і грошей. Вони живуть окремо і мають свої сім’ї про які потрібно дбати, він не хоче бути для них обузою.
Одного разу Микола порушив свій принцип і зателефонував до сина, але йому було тоді дуже погано та потрібно викликати швидку.
Зараз він знову хворий, пересуватись чоловікові по квартирі важко, бо має високу температуру, але він старається приготувати собі сам їжу, зробити якусь легку кашу і випити чаю.
Можливо, завтра йому буде краще і він уже буде здоровим, а сьогодні потрібно потерпіти та поспати, щоб набратись сил.
Бувало так, що сини забували запросити батька на святкування днів народжень своїх дітей, то він не ображався. Завжди, говорив собі, що не треба себе жаліти, потрібно бути мужнім.
Він ніколи не сумнівався у своїх переконаннях, але сьогодні чоловік подумав, що хліба у нього немає, а попросити нема кого. Є діти, які ніколи не цікавляться, як у нього справи і чи достатньо йому грошей, щоб придбати їжу.
Він розуміє, що ці думки ні до чого доброго не приведуть, а тільки будуть мучити його з середини. Якщо він буде натякати синам про допомогу, то тільки зіпсує собі стосунки з дітьми.
Коли нічого не просиш, а стараєшся сам собі зарадити, то згодом усе буде і хліб, і гроші. Після прохання про допомогу на душі дуже погано, а коли сам вирішиш свої проблеми, то спокійніше.
