У нас з чоловіком був нормальний шлюб. Дітей не було, ми працювали кожен на своїй роботі і жили щасливо. Серйозних проблем у стосунків не було, ми приділяли один одному час і таке інше.
Недавно чоловік разом із другом поїхав в Німеччину на фестиваль пива. Жартували, що жінкам там нічого робити.
Як він тільки повернувся, все було добре, а потім ми пішли в кафе з його другом і дівчиною друга. Гарно відпочили, прийшли додому і лягли спати.
Посеред ночі мій чоловік мене розбудив і з серйозним виглядом сказав, що нам потрібно поговорити.
Виявилось, що всю поїздку він мені зраджував і його друг своїй дівчині зраджував теж, схоже, що спільний похід в кафе викликав у нього муки совісті. Сталося все тому, що після того, як я заснула моєму чоловіку зателефонував його друг.
Вони посварилися, наговорили один одному неприємних сів… Друг сказав, що планує навести порядок в своєму особистому житті і розійтися зі своєю дівчиною, сказав, що мій чоловік теж повинен все розповісти, інакше він сам мені все розкаже.
Ми говорили, кричали, плакали. Цілу ніч я не могла спати і провела весь час на кухні. Сказала йому, що жалію про те, що погодилась стати його дружиною і що була з ним нещаслива. Поки ми оформлювали розлучення, я жила у мами.
До цієї неприємної ситуації у мого вже колишнього чоловіка були заплановані аналізи і обстеження, які, на нашу думку, були пов’язані з несерйозними, як тоді нам здавалося, проблемами зі здоров’ям.
Як виявилось, ми помилялися, оскільки на минулому тижні мені подзвонив його двоюрідний брат, який сказав мені, що сканування виявило рак.
Я зателефонувала колишньому чоловіку, ми поговорили, він підтвердив діагноз і повідомив мені ще деякі деталі. Він був сильно наляканий і просив мене до нього повернутися, поговорити з ним, обійняти його, дати йому останній шанс бути зі мною.
Я побажала йому всього найкращого, сказала, що мені шкода, що так сталося, і знаю, що він достатньо сильний, щоб впоратися з цим. Я буду підтримувати його морально але повертатися не збираюся.
Родичі переконують мене повернутися до нього. Половина друзів стала на сторону колишнього чоловіка. А я не хочу повертатися!
У нас був чудовий шлюб, ми були щасливі разом. Він просто вирішив погуляти. Якби друг не пригрозив, що все мені розкаже, то мій колишній чоловік і далі б мовчав.
Ніхто не заслуговує таких проблем зі здоров’ям, і мені шкода, що це сталося саме з ним, але, на мою думку, його діагноз не змінює ситуацію.
Я відчуваю, що нам обом буде важче, коли я буду з ним і ми обидва будемо знати, що я його не пробачу. Наші стосунки закінчились в той момент, коли він вирішив зрадити наш шлюб. І моя присутність аж ніяк на діагноз не вплине.
У нього є сім’я і друзі і тому він не сам. Я емоційно підтримую чоловіка, за якого колись вийшла заміж, але абсолютно перестала поважати того, ким він став.
Тому я і відчуваю, що для нас обох несправедливо буде залишитися разом. Я зовсім не намагаюся наказати його, просто від нього відреклося моє серце.
