Перед подружжям постало питання або вона користаються послугами няні або дружина має піти з роботи й доглядати дочку. Їхня дочка Оля ходить до дитячого садочка не так давно і через це напевно вона почала дуже часто хворіти. Олені вже і на роботі сказали обирати працювати або доглядати дочку, бо вона за місяць брала вже двічі лікарняну відпустку, а це не подобається керівництву. Олександр і Олена не знали що робити. Няня це зовсім не знайома і чужа для них людина, а якщо Оля звикне чи прив’яжеться до неї, як потім бути?
Олена запропонувала, щоб Олександр запитав у своєї мами чи вона зможе допомогти. Вона тільки вийшла на пенсію і неодноразово казала, що у неї дуже багато вільного часу і вона не знає що їй робити. То чому б їй не доглядати онучку, вона може водити та забирати її з дитячого садка і коли Оля захворіє доглядати її.
Наступного дня ввечері вони всією родиною пішли в гості до Валентини Миколаївни. Олександр почав говорити. Його мала була дуже рада, що може нам допомогти й відразу ж згодилась. Олександр повідомив, що є одна умова. Вони платитимуть мамі кожен місяць за те що вона допомагає їм, адже їй і ліки потрібні й дорога не безплатна, а пенсії на все не вистачить. Валентина Миколаївна була рада, що тепер вона не буде нудьгувати сама вдома протягом дня.
Пройшло так шість років. Валентина Миколаївна завжди допомагала з онучкою. Спершу відводила і забирала з дитсадка, коли вона хворіла була вдома з нею і лікувала. Коли онучка підросла почала водити до школи й на додаткові заняття. Коли Олександр сказав, що дочка вже досить доросла і може сама ходити до школи Валентина Миколаївна засмутилась, адже їй так подобалось допомагати дітям. Але вона не стала заперечувати. Але дійсно якось не помітно вона виросла, все думає, що вона ще маленька.
Настав ранок наступного дня, вона як завжди почала збиратися, щоб встигнути на маршрутку аби поїхати до Олександра, але потім зупинилась, нагадала, що вже онучка доросла і йде сама до школи, дуже сумно від того стало. Ледь дочекавшись вечора, пішла в гості. Ну не можна так швидко відучитись йти на допомогу сину. Олександр та Олена були здивовані побачивши її на порозі.
– Ви що хотіли? – запитала Олена.
– Ні, я просто не втрималась і прийшла дізнатися як ви тут.
– Якщо ви пройшли аби ми вам заплатили, то цього не буде. До нас не має бути питань, ми вчасно платили вам.
– Та звісно ні. Добре, піду вже. До побачення
