Цього року я вирішив продати свою машину – старенький мінівен, який уже декілька років стоїть без діла, я уже давно ним не користуюсь. Він у досить хорошому стані, не ржавий, двигун працює справно. Є комплект зимової і літньої резини. Машина ніколи мене не підводила, вона завжди справно працювала. Я поставив не дуже високу ціну, бо хотів її продати швидше.
Промоніторив вартість аналогічних машин і ціну на свою машину поставив меншу за середню вартість таких машин.
Уже наступного дня до мене подзвонила жінка, яка здалася мені дуже вихованою і приємною людиною. Я все їй детально розказав про машину та відповів на її запитання. Вона сказала, що все їй підходить і жінка готова купити мінівен навіть завтра, але перед тим має прийти її чоловік та оглянути машину.
Наступного дня я мав зустрітися з її чоловіком, але він прийшов не сам, а з дружиною і дітьми. Виявилось, що у них багатодітна сім’я – шестеро дітей і дружина вагітна та чекає сьому дитину.
Чоловік оглянув машину та сказав, що все йому підходить і він хоче її купити. Але попросив зробити знижку, я вирішив трішки опустити ціну. Але жінка підійшла до нас і сказала, що вони би хотіли купити машину, але за ціну вдвічі меншу, ніж я назвав. Я відповів, що це не можливо, бо я і так назвав дуже низьку ціну. Вона тоді почала говорити, що вони багатодітна сім’я та мають мало грошей і я маю їм поступитися.
Я розізлився і сказав, що не буду їм продавати машину та попросив їх піти геть. Чому я маю віддавати за безцінь машину? Я розумію, що у них багато дітей і їх потрібно годувати, але це не мої проблеми. Чому я маю займатимусь благодійністю?
На прощання жінка сказала, що я безсовісна людина, яка не розуміє інших і що їм дуже потрібна машина. Вона дуже образилась на мене, бо думала, що як у неї багато дітей, то всі їй мають допомагати. А я такий безсердечний не хочу віддати за копійки машину.
Коли я прийшов додому, то довго думав, бо не можу зрозуміти чому багатодітні матері думають, що усі їм мають допомагати і вважають себе бідними та нещасними.
У них є пільги, які їм дає держава, а інші люди їм нічого не винні. Народжувати дітей був тільки їхній вибір і вони самі так захотіли.
Колись у мене вже була схожа ситуація, ще коли я навчався в університеті. У той час я підробляв в магазині і продавав мобільні телефони. До мене підійшла жінка та захотіла придбати телефон, який у нас продавався по акційній ціні. Я показав їй його, а потім вона сказала, що я маю зробити їй знижку, бо вона багатодітна мати. Але телефон був уже за акційною ціною, тому я не міг цього зробити.
Мене дуже дивує, що уже друга багатодітна мати, яка зустрічається на моєму шляху вважає себе нещасною і вони завжди говорять, що не мають грошей. Невже ці люди не хочуть жити краще і перед тим, ніж народжувати не задумаються про майбутнє своє і своїх дітей. Ці жінки можуть мати менше дітей та працювати. А не вимагати у інших допомоги та економити. Навіть, якщо вони дійсно хотіли велику сім’ю, то нехай радіють, що їхня мрія здійснилася і тепер не жаліються. Навіщо маніпулювати людьми і говорити, що їм мають зробити знижку, бо вони багатодітні матері.
