Декілька тижнів тому ми з дочкою дуже посварились. Василина уже доросла жінка, їй уже двадцять шість років і три роки тому вона вийшла заміж. У них щаслива сім’я, але вони не мають свого житла. Тому вони орендують квартиру. А у мене з чоловіком є трикімнатна квартира. Ми її купили самі, а перед тим декілька років працювали у Польщі і економили, щоб на неї заробити.
Мій чоловік має двокімнатну квартиру, яку він успадкував від дідуся. Ми її здаємо у оренду і отримуємо непогані гроші.
Вчора ввечері зателефонувала сваха і сказала, що ми з чоловіком маємо допомогти дітям. Бо вони не мають можливості орендувати квартиру і через нас вони розлучаться. Я не знаю, як правило вчинити.
Зять постійно говорить, що ми маємо другу квартиру віддати їм. Але я ще перед весіллям сказала дочці, що вона виходить заміж і чоловік має її забезпечувати. Тому нехай зять сам розв’язує квартирне питання.
Дочка мріє про дитину, але не хоче її народжувати через те, що вони живуть на орендованій квартирі. Але не бачу в цьому проблеми, ми також колись жили у орендованій квартирі і нічого страшного не було.
Це уже не перший раз зять і його матір вимагають у нас з чоловіком квартиру. Я не витримала і зателефонувала дочці та попросила, щоб її чоловік і його мати більше не телефонували до мене та не вимагали житло. Ми з чоловіком не віддамо їм жодної квартири, хай зять заробить на квартиру сам.
Ми з Василиною дуже через це посварились і зараз не розмовляємо. Але я вважаю, що вчинила правильно, бо я не маю вирішувати квартирне питання молодих людей.
