Коли ми одружувалися, то мені було двадцять один рік, а моїй нареченій – двадцять три. Тоді мені здавалось, що такого кохання не було ні в кого і ніхто ніколи не був таким закоханим, як я. Через декілька місяців після того, як ми розпочали стосунки, вирішили з’їхатись і жити разом. Тоді Настя сказала мені, що тест на вагітність показав дві смужки. Я був навіть радим і відразу побіг по каблучку, аби зробити їй пропозицію руки та серця. Кохана, звичайно ж, погодилася.
Але після нашого весілля я почав помічати якусь дивину зі сторони дружини. Настя ніколи не чистила зуби перед сном, ходила в душ тільки раз у три дні, а також рідко змінювала домашній одяг. На одне із свят я подарував їй гель для душу, парфуми і всілякі інші засоби гігієни, але вона як поставила їх на верхню полицю у ванній кімнаті, так вони і не використовувалися.
Щодо особистої гігієни, то мені мало би бути все одно на те, як комфортно дівчині. Раніше ж вона себе так не поводила, або просто до весілля заради мене поводилась інакше. А от те, що у нашій квартирі завжди було брудно і вічно раковина стояла забита посудом, то мене просто шалено дратувало. Після роботи я приходив і мусив іти та робити все самостійно.
З часом я зрозумів, що проблеми замовчувати не треба, тому у жартівливій, ласкавій формі просив жінку сходити в душ, прибрати в квартирі і вона робила це. Але ж кожен день я не можу говорити їй це. А без моїх вказівок робити вона нічого не хотіла.
Якось мені аж стало цікаво, скільки часу Настя зможе ось так прожити у бруді і смороді, якщо я не нагадуватиму і не тикатиму носом у кожну дрібницю. Та так минали дні, а ініціативу в свої руки жінка не брала. І терпець мені таки урвався. Ми тоді посварились дуже сильно.
І я вперше задумався, чого до весілля вона поводила себе не так?! Чи це просто я був настільки закоханим, що нічого не помічав?! На побачення завжди дівчина приходила дуже акуратною та гарною. А тут ну прямо таки якесь розчарування. Можливо, коли вона жила з батьками, то тоді вони її змушували доглядати за собою і квартиру підтримували у чистоті?
Було мені бридко жити із такою жінкою. Вона також кожного дня висувала мені претензії, що мало заробляю і на дитину не вистачатиме.
Ось через два роки «терпіння один одного» ми таки подали на розлучення. Доньку я забрав до себе. Я не хочу, аби вона росла у такому бруді, хаосі та суцільній антисанітарії. Та і чому дівчинку зможе навчити мама, яка сама живе як свинка?
