Чи можна назвати “друзями” тих, хто кинули нас з дружиною в горах, а самі поїхали додому, нічого не сказавши?

Я довго планувала ці зловісні вихідні, а тут така нагода випала — день народження нашого дуже близького друга.

Ми раніше дружили сім’ями, але через щільні робочі графіки за останній рік бачилися всього лиш кілька разів. І ось, одного разу пролунав телефонний дзвінок від іменника. Ігор запропонував зібратися як у старі добрі часи й поїхати десь на природу. Мій чоловік запропонував в гори, казав, що знає дуже класне місце, ціна і якість на вищому рівні. Організація оренди будиночка лягла на плечі коханого, бо він зголосився. Їхати можна було автобусом, електричкою, але це ще потім довго добиратися до самого місця, адже будинок знаходився десь в горах, де немає асфальтованої дороги. Тому вирішили, що поїдемо машиною друзів.

Закупили все необхідне й вирушили в дорогу. Місце де знаходився той кемпінг — справді неймовірне, атмосферне. Перший день ми просто гуляли, роздивляються місцевість, а ввечері святкували день народження Ігоря. Другого дня ми з Оксаною, дружиною Ігоря, провели весь день біля басейну. Ну, а наші чоловіки в барі неподалік.

Що між ними там сталося тоді, один Бог знає, але ввечері, коли ми йшли на вечерю, Оксана з Ігорем з нами не пішли. Чоловік сказав, що вони з Ігорем трохи посварилися через якусь там дурницю, напевне це і є причина. Чому не можна було якось мирно вирішити цей конфлікт? Я вже уявила собі ту мовчанки в авто, дорогою додому.

Коли ми поверталися в будинок, то машини наших друзів на стоянці ще не було, чи то, може, вже.

Зрання ми прокинулися, зібралися й Ігор пішов до друзів у кімнату. А їх немає, телефони виключені. І машини їхньої теж немає. Ігор подзвонив власнику, а той ошелешив нас новиною: наші друзі виїхали ще вчора перед вечором. Ось так вони, нічого нам не сказавши, кинули нас. Ми дібралися додому. Тяжко, але дібралися.

По поверненню, Ігор написав коротке смс зі словами: “Ми поїхали додому, бо нам стало нудно, я захотів провести час з дружиною тільки вдвох.”

І як після цього з ними дружити? Вони найближчі для нас, а так все по-дурному вийшло. Головне, питаю в чоловіка, що сталося, а він каже що нічого. Але ж я бачу, щось сталося…

Оцените статью
Чи можна назвати “друзями” тих, хто кинули нас з дружиною в горах, а самі поїхали додому, нічого не сказавши?